Те, що ти за кордоном, помітно вже у Порубному. На румунській території все охайніше і продуманіше. Однак перші хвилини подорожі цією країною не справляють особливого враження. Навіть навпаки: кукурудза на полях низенька (наче нога Хрущова тут ніколи не ступала), картоплю викопано абияк. Та й архітектура Сучави, відверто кажучи, сіренька. Зате далі очам відкривається справжнє диво.
"Священні" учасники дорожнього руху – фіри
Уже в центрі Сучави радянські будинки-коробочки змінюються неперевершеними зразками архітектури. Південного присмаку містові надають кіпариси та інші зелені насадження, які є звичними радше для чорноморського узбережжя. Ще одна ознака Сучави та й усієї Румунії – майже хвороблива любов населення до вітчизняного автопрому. Вулиці заповнені машинами "Дача", котрі рухаються ще більш хаотично, ніж у Чернівцях, щоправда, чемно пропускаючи пішоходів на переходах. Статус "священних" учасників дорожнього руху мають фіри. Часто ними їздять цигани, що перевозять величезні бочки із брагою, кукурудзу та різний мотлох. І якщо за ними збереться ціла кавалькада транспорту, вона чемно дочекається, доки не з’явиться нагода здійснити обгін.
Що не кажи, а для туриста буковинська частина Румунії – це справжня знахідка. У містечку Гура Гуморулуй стоїть пам’ятник письменниці Ользі Кобилянській. Потішить самолюбство буковинця і великий готельний центр під назвою "Буковина". Але це далеко не все. Десятки унікальних монастирів у самобутньому стилі варті того, щоби в них побувати. Для цього слід здолати круті гірські серпантини. За вікном автобуса відкриваються яскраві пейзажі. Румунські Карпати дуже акуратні, і заслуга в цьому не тільки людей, а й самої природи. Дрімучих первородних лісів на туристичних стежках годі шукати. Хіба що глибше у гори. У Карпатах на диво ідеальні дороги. Лишень у деяких місцях асфальт трохи зсунувся через повінь.
Штефан дякував Богові за перемоги, будуючи монастирі
На вершинах гір розташувалися монастирі, які було зведено у далекому XV столітті. Одні з найвідоміших розташовані у селищах Путна і Сучевіца. Служителям Богові тут не доводиться нудьгувати: вони постійно підтримують у відмінному стані сад, вирощують пишні троянди. Різнобарвні квітники тільки підкреслюють зовнішні настінні розписи монастирів. Це, до речі, дуже рідкісне явище у світі. Малюнки на стінах дуже яскраві, але достатньо химерні. Тодішні художники нічого не прикрашали. Хоча у деяких місцях малюнки попсовано вишкрябаними написами на кшталт "Тут була Дойна", датованими 1880-1930-ми роками. Відтоді за туристами пильно стежать і не дозволяють пустувати. Ще одна ознака цих старовинних монастирів – широкі дахи. Таке враження, наче на монастир хтось навмисно одягнув величезного капелюха.
Буковинські монастирі у Румунських Карпатах одночасно є і фортецями. З усіх боків їх обнесено високими міцними мурами. Усі монастирі збудовано на кошти Штефана Челмару (Степана Великого). Після кожного вдалого бою він таким чином дякував Богові за перемогу. Оскільки Штефан майже ніколи не програвав, таких монастирів на території Румунії понад тридцять.
Готелі та ресторани в цій частині Румунії витримано в австрійському стилі. На подвір’ї одного із таких гостинних дворів на яскраво-зеленій траві стоїть уквітчана фіра. Криниця теж завішана вазонами із різноманітними квітами. Неподалік від неї причаївся фарфоровий гном із тачкою, в котрій теж ростуть квіти.
Сливова цуйка – "вищий пілотаж"
Румунська національна кухня – тема окремої розмови. Будьте певні, вашим шлункам не потрібно буде плакати від голоду і одноманітності. Якщо мамалига із бринзою та білими грибами, можливо, і не здивує, то густий суп чорбе полонить серця навіть найзапекліших гурманів. Зазвичай він підкислюється квасом, розсолом або кисломолочними продуктами. Основа румунської кухні – кукурудзяні мука та крупа, а також м’ясо. Ці продукти з’являються на столах гостинних господарів у найрізноманітніших комбінаціях. Головне, що все це дуже смачне і ситне. Молоді офіціантки-румунки досить розкуті, можуть залишити свій телефонний номер. Однак якщо не знати румунської хоча би на примітивному рівні, "спілкування за свічок" не вийде. Утім, не варто сумувати: знання назв якісних напоїв врятує від депресії. Кращими сортами вин вважаються "Фетяска", "Бебяска", "Граса-де-Котнарь", "Кряцу" і "Дялу-Маре". Любителям пива теж у Румунії буде комфортно. Окрім того, що там запропонують велику кількість німецьких сортів, можна насолодитися Ursus – кращим пивом у країні. Для тих, хто полюбляє "вищий пілотаж", згодиться сливовий румунський самогон цуйка міцністю до 60 градусів. Дуже популярний у Румунії напій афината міцністю 30 градусів. Це настоянка на афинах (чорниці), котра має інтенсивний фіолетовий колір. Коли її розливають у келихи, разом із напоєм на дно потрапляє і порція справжніх ягід. Адже недаремно румуни стверджують, що у них все справжнє.
