Грузини живуть, як ми 10 років тому

Днями група українських журналістів з нагоди початку року Грузії в Україні побувала в цій країні, що півтора року тому пережила "трояндову" революцію. Тож як живе колишня радянська сестра України, наш кореспондент бачив на власні очі.

Україна, порівняно

з Грузією, – підліток за віком

За 15 років, що минули з часу розпаду колишнього СРСР, 15 республік пішли кожна своїм шляхом. Тому сьогодні, наприклад, Польща, яка є членом Євросоюзу, має значно більше спільного з Україною, ніж Грузія, з якою ми колись жили в одній державі.

Дорогою до цієї кавказької країни ми думали, що їдемо в Грузію в гості до грузинів. Але з’ясувалося, що ми приїхали в Сакартвелі до картвелів. Саме такою є їхня самоназва, яку росіяни у ХVІІІ ст., коли кавказька країна була приєднана до Російської імперії, схоже, просто не змогли вимовити (насправді у картвельській мові зовсім інші звуки, не схожі зі слов’янськими). Україна, порівняно з Грузією, – підліток. Де в нас можна відвідати православний храм, збудований у VI столітті? Грузія стала християнською в ІV столітті, а окремі її частини – ще раніше. Там кожне третє село ходить до церкви, збудованої тисячу або й більше років тому. Місто Мцхета було столицею Східної Грузії до Тбілісі вісім століть, а Тбілісі – старший за Київ.

Шеварднадзе страждав на гігантоманію

Грузія – православна країна. Щоправда, в усьому відчувається вплив Сходу: у традиційному національному одязі, в архітектурі та побуті.

Донедавна головним собором країни залишався храм під назвою Сіоні – невелика за українськими мірками церква, менша навіть за кафедральний собор у Чернівцях. Шеварднадзе вирішив, що цього замало, і 10 років вся Грузія будувала велетенський комплекс Святої Трійці. Із суто російським розмахом на декількох гектарах розплановано комплекс церковних будівель, головна з яких – собор висотою понад 80 метрів – була освячена восени минулого року. Враховуючи запланований розмах та рівень статків грузинів, весь комплекс буде будуватися ще кілька десятиліть.

Ще одним об’єктом культури, що помітно вирізняється на фоні інших, є драматичний театр імені Шота Руставелі. Величезну будівлю з трьома залами було зведено 100 років тому в невдалому місці, де пізніше виявили грунтові води. Вже 10 років театр зачинений, триває ремонт, в який було вкладено чимало мільйонів доларів. За цими двома найбільшими і найдорожчими об’єктами стоїть одна людина. 40 мільйонів доларів на добудову собору Святої Трійці та кошти на ремонт театру виділив російський мільярдер Іванашвілі.

Поліцаї хабарів не беруть – бояться

Міхеіл Саакашвілі керує країною вже трохи більше року. Найгучніший його успіх – розв’язання проблеми корупції у правоохоронних органах. З поліції було звільнено дві третини працівників, і за два місяці навчено нових. Тепер поліцаї хабарів не беруть – бояться втратити посади, адже тридцятьом тисячам звільнених довелося шукати роботу, що вдалося не всім. Сьогодні Тбілісі вперше за часи незалежності безперебійно отримує світло. Порівняно з 2003 роком, державний бюджет-2004 зріс учетверо (!). І не тому, що запрацювало виробництво (цього поки що не сталося), а тому, що уряд припинив красти (так сказав сам Саакашвілі). Тепер бюджетники вчасно отримують зарплату. "Мінімальна пенсія, яку отримує переважна більшість пенсіонерів, зросла вдвічі і становить 15 доларів, мінімальна зарплата – 62 долари. Курс національної валюти – ларі – зріс за рік на 15% і становить 1,85 ларі за долар", – розповів українським журналістам глава Грузії. Президент обіцяє: якщо його оберуть повторно, то до кінця другого терміну зробить Грузію членом Євросоюзу та звичайною нудною європейською країною.

В економічне щастя люди не вірять

Самі грузини налаштовані менш оптимістично. Люди втомлені і не вірять у наближення європейського щастя. Збільшення зарплат і пенсій супроводжувалося зростанням цін. Мінімальну зарплату 115 ларі отримують не всі, безробіття перевищує 20%. За пенсії 28 ларі на місяць один грузинський хліб-лаваш коштує півларі, літрова пляшка води "Боржомі" – 1 ларі. Проїзд у метро чи тролейбусі – 25 тетрі (роздрібна грузинська монета), тобто 72 українські копійки. Пільгами користуються лише ветерани Другої світової війни та інваліди. Ціни на все вищі за київські, а заробляють грузини в середньому менше за українців.

За офіційними даними, в Грузії мешкає майже 5 мільйонів осіб. За неофіційними – не більше 3 мільйонів, решта перебувають за межами країни. Понад 700 тисяч грузинів виїхали до Росії, понад 200 тисяч – до України. В самій Грузії – до 300 тисяч біженців з Абхазії та інших гарячих точок.

Опалення та гарячої води навіть у столиці немає вже багато років, а світло в сільській місцевості лише періодично вмикають. З вікон будинків у містах стирчать труби "буржуйок". У старій частині Тбілісі колишні палаци грузинських царів та інші старовинні будинки або перетворилися на руїни, або ось-ось ними стануть.

Сьогодні в країні вже не стріляють. Кілька років тому навіть метро закривалося о 7-й вечора, бо після настання темряви люди боялися виходити на вулицю. Ситуація змінилася на краще, але міліції всюди значно більше, ніж в Україні, а в установах та закладах впадають у вічі кремезні працівники спортивної статури. Президента Саакашвілі в усіх поїздках країною супроводжує десяток автоматників.

Грузія до болю нагадує Україну десятирічної давності. Але, на відміну від нас, вони на початку 90-х років пережили громадянську війну, про що добре пам’ятають.

Вино роблять усі, навіть професори

Найголовнішою грузинською традицією є надзвичайна гостинність. Як би складно не жилося грузинові, гість цього ніколи не відчує. Зайве говорити, що на столі найголовніше місце займає вино. Лише обов’язкових тостів у застіллі є 17, на щастя, не обов’язково щоразу допивати до дна.

Вино і виноград – невід’ємні частини життя кожного грузина. Чи не всі городяни під час збору урожаю купують по кілька центнерів винограду і готують власне вино. У розмові один професор консерваторії із захопленням та знанням справи розповідав про тонкощі приготування чачі – виноградного самогону.

Грузинське вино – тема для цілих книжок. Попри масове розповсюдження та споживання цього напою, у магазинах він не такий вже і дешевий. Пляшка за 3-4 ларі має аж надто непривабливий вигляд, тож менше, ніж за 6 ларі (17 гривень) не варто купувати. В Грузії вино не підробляють, зате є проблема з його експортом. Напої зі знаменитими грузинськими назвами активно розливають на півдні Росії, хоча нічого спільного з оригіналом вони не мають.

Про Ющенка

і Тимошенко знає майже кожен

Нашу країну там справді знають і поважають. Ансамбль кожного порядного грузинського ресторану має в своєму репертуарі пісню "Ти ж мене підманула", кожен магазин – немирівську горілку, наші олію і цукерки. "Реве та стогне Дніпр широкий" у виконанні професійного грузинського поліфонічного хору звучить надзвичайно потужно і зворушливо, надаючи пісні неповторного звучання і забарвлення. Прізвища Ющенко і Тимошенко, принаймні у Тбілісі, знає кожен. За словами Міхеіла Саакашвілі, у листопаді минулого року грузини з телебачення краще знали, що відбувається в Україні, ніж у своїй державі.

Під час зустрічі з українськими журналістами Президент Грузії кілька разів наголошував, якими важливими для його держави є відносини з Україною.

– Ваша держава стала центром тяжіння в регіоні, – сказав Міхеіл Саакашвілі. – Під впливом "помаранчевої революції" відбувся геополітичний переворот у Молдові. Саме Україна може виступити гарантом врегулювання конфліктів у Придністров’ї та Абхазії. Я впевнений, що через 10-15 років Україна зрівняється за своїм рівнем розвитку з Францією та Німеччиною і стане регіональною наддержавою.