Коли семикласниця ЗНЗ №1 Юлія Лесюк та шестикласник приватної школи "Надія" Денис Король розповіли однокласникам, де вони були на канікулах – ніхто не повірив. І лише фотографії розвіяли усі сумніви: на одній – вони під легендарним Біг-Беном, на іншій – біля фігури Галілея у музеї мадам Тюссо. Школярі уже декілька років займаються за американською програмою "Школа завтра" і неодноразово ставали переможцями олімпіад (конвенцій), які відбувалися в СНД. Цього літа вони поїхали до Лондона на конвенцію (з батьками і за свій рахунок) і привезли на двох 14 медалей (6 – Денис і 8 – Юля).
– На конвенції було 495 учасників з усіх країн світу, – розповідає їхній педагог Галина Лесюк. – Кожна дитина вибирала собі номінації, у яких хотіла би змагатися: написати вірш, фотоконкурс, експресивне читання, гра на фортепіано, скульптура тощо.
Жили діти з батьками у наметах у передмісті Лондона, харчувалися у їдальні організаторів.
– Вони дуже дивно харчуються, – згадують діти. – Вранці – чай з молоком. Для нас таке поєднання незвичне. Неохоче ми спочатку їли боби, але за п’ять днів звикли. Дуже популярна страва – розрізаний навпіл і запечений помідор. Вперше у житті ми скуштували кукурудзу розміром із сірникову коробку. Але найбільше нас вразили пластівці – такої смакоти у нас не продають.
Після нагородження школярі поїхали на три дні до Лондона.
– Гуляли Трафальгарською площею, були біля Букінгемського палацу, – згадують Юля і Денис. – Англійці святкували 60-річчя перемоги над фашистською Німеччиною, тому нам пощастило побачити королеву. Вона проїхала у кареті з принцом Чарльзом та його новою дружиною за два метри від нас. Заледве встигли сфотографувати.
Багато речей в Англії нас вразили. Наприклад, автобуси у них так само, як і у нас, бувають переповненими у години пік. Але ніхто не свариться – лише посміхаються. Ще дивна річ: кондуктор займається тим, що лагідно і доброзичливо допомагає кожному (!) зайняти те місце, де йому буде найкомфортніше.
А які фігури у музеї мадам Тюссо! Як справжні. Коли ми фотографувалися біля Папи Римського, то помітили поряд жінку, яка націлила фотоапарат у наш бік. Ми відійшли, щоби не заважати їй фотографувати експонати. Чекаємо-чекаємо, а вона ніяк не сфотографує. Нарешті придивляємося, а на її одязі – картка з написом: "Відома журналістка така-то".
