У Чернівцях майже не залишилося безкоштовних комунальних вбиралень. Ціни ж у платних, хоча й невеликі, не завжди відповідають рівню обслуговування. Чи такий вже прибутковий цей бізнес і чи не збираються у місті ці послуги зробити більш доступними, з’ясовував наш кореспондент.Один мій знайомий марно намагався знайти громадський туалет на вулицях іспанського міста Пальма-де-Майорка. Коли звернувся по допомогу до поліцейського, почув у відповідь, що таких закладів у їхньому місті немає. Зате скористатися цією послугою можна в будь-якому кафе чи барі (безкоштовно), торговельних центрах і великих супермаркетах (зазвичай, за гроші).
У нас традиції дещо інші. У Чернівцях радянської доби, приміром, громадських вбиралень по всьому місту було чимало, і скористатися їхніми послугами можна було без будь-якої оплати. Щоправда, більшість закладів перебували в такому стані, що до них наважувалися завітати лише за крайньої потреби.
Але гроші не пахнуть, і комерціалізація туалетів розпочалася ще у 80-х роках – за часів масової появи кооперативів. Сьогодні в нашому місті безкоштовні вбиральні знайти майже неможливо, бо в місцях найбільшого скупчення людей їх немає. Щоби завітати туди, куди й царі пішки ходять, треба платити.
Втім безкоштовних комунальних вбиралень у місті є аж три: на вулицях Главки, Заводській, 15, та Перемоги, 5. Вони перебувають на балансі підприємства
"Чернівціспецкомунтранс", яке отримує певні кошти на обслуговування цих закладів з міського бюджету. Як розповів директор підприємства Василь ВОРОНЮК, за кожним закладом закріплено прибиральницю, спецтехнікою здійснюється викачування нечистот. Річ у тім, що всі три вбиральні не мають каналізації.
Решта вбиралень перебувають в оренді або їх самостійно відкривають приватні підприємці. Чи вигідний такий бізнес – сказати важко, але деякі заклади в особливо потрібних місцях працюють вже не один рік.
Перехід вбиралень у приватні руки загалом позитивно позначився на стані цих закладів. Змінився на краще не лише їхній вигляд, тепер відвідувачі за свої гроші отримують деякі дрібні послуги. Як повідомили в міській санітарно-епідеміологічній службі, наявність води, туалетного паперу, мила і рушників є однією з головних вимог. До всіх 8 громадських вбиралень, які контролює міськСЕС, за останні півтора-два роки не було особливих зауважень. Там зроблено відповідні ремонти, в належному стані перебувають системи водопостачання і каналізації, здійснюється прибирання. Кілька років тому були випадки закриття туалетів через неналежний санітарний стан, але недоліки було усунуто.
У місті навіть є пільговий туалет – у парку Шевченка, безкоштовний для дітей та інвалідів. Ціна ж за послуги вбиралень коливається в межах 30-70 копійок. Найдорожчий – на вул. О. Кобилянської, але він, вважають у міськСЕС, найкращий.
У деяких установах збереглися і відомчі громадські туалети. Там вже адміністрація вирішує: перетворювати вбиральні на бізнес чи залишати безкоштовними, але менш комфортабельними. Найпростіше цю проблему розв’язали на залізничному вокзалі. Там є два туалети: платний з додатковими зручностями, і безплатний – без них. Кожен клієнт вже сам робить вибір.
