Цього року багато вузів перейшли на нову систему навчання – Болонську. Зокрема, і деякі чернівецькі. Так, наприклад, Буковинський інститут вже навчався за цією системою минулого року. В університеті на модульну систему вже перейшли перші курси. Але чи потрібна вона нам? Це питання нині одне з найактуальніших у вузівському житті.
Ще 23 січня 2004 року вийшов наказ Міністерства освіти і науки про затвердження програми введення Болонської системи у навчальний процес вищих навчальних закладів. У ньому, зокрема, йдеться, що це сприятиме євроінтеграції та встановленню світових стандартів освіти.
Хоча багато студентів консервативні і не поділяють прогресивних ідей керівництва. А першокурсники (нагадаю, перші курси вже навчаються за цією системою) навіть не можуть пояснити, що відбувається. Зрештою, і самі викладачі спочатку не знали, як оцінювати відповіді.
Але, як би там не було, зараз цей процес важко зупинити.
Світлана, студентка ІІ курсу ЧНУ:
Спочатку я була за Болонський процес. Але, спостерігаючи за процесом впровадження кредитно-модульної системи, зрозуміла – вона не для нас. Ми просто зробимо з неї сурогат”.
Олександр Попович, заступник декана філологічного факультету ЧНУ:
Зараз наша країна тримає курс на євроінтеграцію. Тому одним із завдань є перехід на загальноєвропейську систему навчання у вузах. Перехід на кредитно-модульну (або Болонську) систему дасть низку переваг нашій вищій освіті. Це, зокрема, можливість продовжувати навчання у вузах інших країн Євросоюзу. Також диплом, який студент отримує в нашому університеті, буде дійсним в інших країнах, що полегшить працевлаштування. Крім того, студент, який навчається у нашому університеті, зможе прослухати курс, скажімо, з культурології у Варшавському університеті. Тобто обмін досвідом студентів може набути більших масштабів. Наш університет почав впроваджувати кредитно-модульну систему ще минулого року. Піонером був біологічний факультет. В основі цієї системи – викладання окремого предмета не протягом семестру, а протягом одного або кількох модулів. Тривалість та кількість модулів залежить від кількості годин, відведених на предмет. Модулів може бути від двох до десяти. Наприклад, якщо курс української літератури другої половини ХІХ сторіччя викладається протягом семестру раз на тиждень, то за кредитно-модульної системи цей курс викладатиметься протягом місяця щодня. Через місяць, після прослуховування курсу, – залік або іспит. Якщо ж предмет має більшу кількість годин, то, відповідно, буде більше модулів. Це примусить студентів вчити матеріал систематично, тому що за пару викладач повинен опитати кожного студента. Але тут виникає головна проблема. Річ у тім, що в західних країнах група з 25 студентів на парі – дуже велика. Там вони удвічі, а то й утричі менші. Нам на це потрібні додаткові аудиторії, яких немає. Взагалі фінансово-організаційні проблеми є пріоритетними. Тому ми поступово впроваджуємо таку систему навчання. Цього року за цим принципом навчається І курс. Наступного року, коли нинішній перший курс стане другим, наступні першокурсники будуть також навчатися за цією системою. І так далі. Тому студенти інших курсів (ІІ – V) можуть не хвилюватися. Вони навчатимуться за старою системою”.
Максим, студент ІІ курсу Буковинського інституту:
Ми вже навчалися за новою системою. Та, на щастя, здоровий глузд наших керманичів переміг. Нас повернули до п’ятибальної системи оцінювання. Чесно кажучи, я дуже задоволений. Мені було би важче поєднувати стаціонарне навчання із заочним. Раніше, відповівши на кількох семінарах, можна було отримати "автомат" і спокійно зосередитися на заочному навчанні. За нової ж системи нам бали виставляли лише на семінарах (для порівняння, в університеті бали ставлять і на практичних заняттях, не лише на семінарах – прим. авт.). Тому потрібно відпрацьовувати до кінця. Як би мені довелося поєднувати дві форми навчання, не знаю. Але тепер можна з полегшенням сказати, що це в минулому”.
Іван Чорний, завідувач кафедри філософії філософсько-теологічного факультету ЧНУ:
Я не підтримую входження до Болонського процесу. По-перше, під час переходу на нову систему виникає низка організаційно-фінансових проблем. Наприклад, необхідно випускати велику кількість навчальних наукових посібників. Крім того, на Заході викладач набагато вільніший, бо має вужчу спеціалізацію. У нас для цього потрібні нові кадри. А більша кількість викладачів означає меншу кількість годин, а значить, і меншу зарплатню. Уявляєте, скільки тоді отримуватиме викладач? Міністерство освіти видало наказ про введення цієї системи, але й надало цілковиту свободу дій вузам. Тому кожен трактує цю систему по-своєму.
Чи покращиться якість навчання студентів? Не думаю. Наші хитромудрі ліниві студенти за будь-якої системи вигадають, як пропускати заняття і як менше вчити.
І наостанок хотів би наголосити, що в Європі нас зараз не чекають. Так, на Заході необхідні будуть комп’ютерники, фізики, математики, перекладачі. А філологи, філософи, журналісти, економісти, юристи їм не потрібні. Хороший спеціаліст, кажуть, всюди себе знайде. Але він знаходить роботу і за нинішньої навчальної системи, яка не така вже й погана”.
Микола, студент І курсу факультету комп’ютерних наук ЧНУ:
Зараз ця система стала вже трохи звичнішою. А перші два-три тижні взагалі неможливо було розібратися в критеріях оцінювання. Я вже не кажу про студентів – навіть викладачі не знали, як оцінювати, та обмежувалися тим, що просто хвалили, або навіть ставили звичайні оцінки за п’ятибальною шкалою. Зараз ситуація стала більш стабільною, і нас вже оцінюють за новими критеріями.
Руслан, студент І курсу ЧНУ:
Ця система складна для сприйняття. Гадаю, дуже важко набрати необхідну суму. За атестацію можна отримати максимум два бали. Небагато балів можна набрати й на лекціях та семінарах. А викладач на парі не може опитати всіх. Все це, гадаю, потім викликатиме великі проблеми наприкінці семестру. Тоді, коли кожен бал буде на рахунку, розпочнуться образи на викладачів за те, що не спитали на парі. Але першокурсники до усього звикають. Крім того, ми не маємо змоги порівняти з іншою системою навчання, адже ми не навчалися за п’ятибальною”.
Валерій Крамар, начальник управління освіти і науки облдержадміністрації:
Нинішнього року Міністр освіти та науки підписав Болонську хартію. Отож, наша країна вже входить до Болонського процесу. Двоциклова вища освіта так і залишається. Тобто, провчившись чотири курси, студент стає бакалавром, закінчивши п’ятий курс – спеці-алістом. В іншому ж навчальний процес зазнає кардинальних змін. Тепер з’явиться можливість дуже широкого вибору вузу. Збільшиться мобільність студентів. Так, студент, прослухавши кредит (розділ, тему певного предмета) в нашому університеті, може поїхати до Паризького та скласти там залік з прослуханого курсу. Потім, дорогою назад, заїхати до Берліна та скласти наступний кредит. Але це, звичайно, за відповідних фінансових можливостей студента. Так само можна буде запрошувати іноземних професорів до наших вузів, а нашим викладачам їхати до іноземних вузів. Все це збільшує свободу і можливості”.
