У середу-четвер на Буковині перебував екзарх Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) кардинал Любомир Гузар. З нагоди 87-ї річниці Буковинського віча він у супроводі духовенства і вірних поклав вінки до пам’ятників Тарасові Шевченку і Буковинському куреню. Сотні парафіян брали участь і в урочистій архієрейській Божественній літургії перед чудотворною іконою Матері Божої Чернівецької у Соборі Успення Пресвятої Богородиці й спільній молитві до Богородиці за соборність народу і єдність Церкви. Блаженнійший вперше приїхав до нас як Патріарх УГКЦ. З Буковиною його єднає і родинне коріння, адже тут мешкали дядько кардинала Володимир Гузар, а також тітка, активна діячка жіночого руху Ольга Гузар, яка була хрещеною мамою його рідної сестри.
– Мені хотілося би більше пізнати тутешню частину України, підтримати і допомогти пастві, – сказав Патріарх у середу на прес-конференції. – Хочу, щоби буковинці відчули, що наша церква високо цінить і цю найменшу область у країні, її історію і традиції. Також маю за мету більш офіційно представити греко-католицькій громаді нового єпископа Коломийсько-Чернівецької Єпархії владику Миколу Сімкайла.
Звичайно, журналістів цікавило чимало моментів з життя Греко-Католицької Церкви, думки Патріарха стосовно переїзду до Києва, відносини з іншими конфесіями.
– Чи існує перспектива утворення на Буковині окремої єпархії або екзерхату?
– Бачу, що треба придивитись до цього краю. Коли буде екзерхат на Буковині, сказати важко, але думку про його створення відкидати не можна.
– На синоді в Римі ви порушували питання про співслужіння з православними священиками.
– Якщо ми і православна церква визнаємо Євхаристію – тіло і кров Христові, то чому не можемо служити разом? Цю проблему я порушував у формі запитання, аналогічно ставили таке питання й представники православних
церков. Потрібна добра богословська аргументація для цього. Ми разом маємо думати, як виглядали б церкви, якби об’єдналися. Не треба приєднання одні до одних, є інші розв’язання цього питання, треба брати все краще, що є в кожній церкві, і єднатися, бо маємо свою державу.
– Як розцінюєте відродження в Україні Рунвіри та інших подібних вірувань?
– Ці течії постають тому, що наші церкви, православні чи католицькі, погано працюють, забагато цікавляться самі собою, мало проповідуємо. За офіційними даними, 87 відсотків населення України зацікавлені в слові Божому, решта або байдужі до релігії, або атеїсти. Тобто наш народ не чужий для Бога, а ми мало працюємо з людьми.
– Як ви сприйняли пікети протесту щодо переїзду митрополії УГКЦ до Києва?
– Не вважаю це протестом, то зібралася купка політиків, яка вбралася у плащик православ’я, але не ходить ні до нашої, ні до православної церков. Вони не мають жодного стосунку до церкви. Це звичайна провокація, яку я
серйозно не сприйняв.
– Яка перспектива переходу Української Греко-Католицької Церкви на григоріанський календар?
– Я розмовляв з православними мирянами і владиками – вони теж не проти того, щоб святкувати, скажімо, Різдво разом з більшістю християн світу. Як людина віруюча, я теж за це. Однак як екзарх УГКЦ якихось офіційних кроків щодо цього робити не буду, щоби не вбивати ще один клин і сіяти незгоду між людьми, тим паче, що йде до гуртування.
