Малиново-полуничні плантації чернівчанина Романа Запотоцького розташовані за чотири кілометри від обласного центру – у Годилові Сторожинецького району. Із 46-ти соток городу дві третіх займають кущі малини, а решту – полуниці. Вирощує пан Роман елітні сорти ягід, привезених з Голландії, Німеччини, Англії та Польщі, які дають урожай з весни до перших осінніх морозів. Зараз чоловік продає городину по 15 гривень за літрову банку малини та по 25 гривень за кілограм полуниць.
– Так, малина й полуниця у мене коштують дорого, але ж восени ніде на ринку не знайдеш цих ягід, – каже Роман Михайлович. – А в сезон полуниці та малини я продаю ягоди за звичною ціною. Конкурентів у другій половині літа та першій половині осені в мене немає. Але я не пишаюся цим, а навпаки – шкодую.
Вирощувати полуницю навчили корейці
Професія Романа Михайловича далека від фермерства. Будучи військовим, він побував ледь не в усіх республіках колишнього Союзу. Коли перебував у Казахстані, мав невелику дачну ділянку. Корейці, серед яких мешкав тоді чернівчанин, навчили його вирощувати полуницю. Із настанням матеріальної скрути після розвалу Союзу Роман Михайлович зайнявся землеробством. Чоловік та дружина вирощували ягоди на трьох сотках біля власної оселі в Чернівцях, а п’ять років тому придбали ділянку у Годилові.
– Я тут перебуваю з весни і до перших морозів, – розповідає чоловік. – О 6.00 збираємо з дружиною ягоди, а до полудня – вже на ринку. Ще два роки тому на 46-ти сотках росла лише полуниця. А тепер більшість площі займає малина. Ми з дружиною вже немолоді – мені 56, а вона на два роки молодша, – тож обробляти землю та доглядати за ягодами важко. Полуниця вимагає більше уваги, ніж малина. Грошовий стимул зі збору урожаю ягід однаковий, а обсяг робіт з малиною менший.
За день родина Запотоцьких збирає з городу мінімум відро полуниць та два відра малини.
– Пізньої малини зберемо до чотирьох відер, – запевняє Роман Михайлович. – А полуниць у відрі зараз вміщується близько шести кілограмів. За день у нас практично не залишається городини. Мільйонером біля землі важко стати, але заробити на хліб з маслом можна. Справа гарантована стовідсотково без будь-якого ризику, але лише тоді, якщо будеш працювати.
Роман Запотоцький надає перевагу сортам ягід, які дають декілька врожаїв.
– Полуниця одночасно і цвіте, і родить. Пізньої полуниці у певний період мало на кущах, але у сумарному підрахунку вона дає більше ягід, ніж одноразова весняна, – запевняє фермер. – У Радянському Союзі добрих сортів полуниці не було. Тому я почав вирощувати європейські сорти. За радянськими мірками, план зі збору малини був три-чотири тонни, а полуниці – п’ять-сім тонн з гектара. А врожайність закордонної малини у три-чотири рази вища, ніж колишніх радянських сортів.
Розсаду Романові Михайловичу привозять знайомі з-за кордону.
– Сім корчиків ранньої полуниці мені привіз товариш чотири роки тому з Англії. Чотири кущики малини з Німеччини я посадив шість років тому.
Ще деякі сорти ягід чернівчанин придбав у фермерів із Вінниччини та Хмельниччини. На Вінниччині фермер-австрієць вирощує європейські сорти малини та полуниці у селищі Лука Мелишківська, а німець із українським громадянством займається землеробством біля Хмельницького. Вони привозять розсаду з-за кордону, тому пан Роман купує саджанці у них.
"За три кущі малини жінка ледь не подала на розлучення"
Окрім вирощування та продажу ягід, Роман Михайлович бере участь у сільськогосподарських виставках.
– Коли пропоную саджанці полуниці та малини, не користуюся рекламними плакатами, де ягоди лише гарно намальовані. Достатньо виставити декілька відер "живої" полуниці чи малини, як люди самі підходять до мене.
За словами Романа Михайловича, ціна елітної розсади коливається від п’яти до 50 гривень. За один кущик білої малини просять 30 гривень. А одного разу чоловік придбав п’ять кущів малини по п’ятдесят доларів.
– Із п’яти кущів прижилися лише три, тож вартість малини вийшла ще більшою, – каже чоловік. – Моя дружина через ті три кущики сказала, що після 30 років шлюбу подасть на розлучення (сміється – ред.). Трохи скаржиться вона, коли чує, скільки коштує та чи інша розсада. Але нічого – стоїть на ринку, продає малину і задоволена тим, що заробляємо.
