Приїзд Віктора Ющенка до Львова став знаковим не тільки для львів’ян, а й для всіх українців. Скептики прогнозували, що мудрі жителі міста Лева обсвищуть свого Президента, позаяк його рейтинг дуже впав на Галичині. Таки впав, але не настільки. Як і рік тому, майдан перед Оперним захоплено скандував: "Ющенко!" – і розмахував ідейними прапорами.Напередодні візиту Ющенка все місто обклеїли помаранчевими афішками "Ми разом з Президентом", які анонсували народне віче. Ось де обізлена частина львів’ян "відірвалася" на славу!
Аркуші з обличчям Гаранта якщо не зривалися, то прикрашалися написами на кшталт: "Ти – зрадник українського люду", "На жаль, ви не з нами".
Одразу в аеропорту Віктора Андрійовича ознайомили із новим витвором Львівського автобусного заводу – низькопалубним бусом для перевезення пасажирів в аеропортах. Після цього Президент виступив на економічному саміті, запевнивши закордонних інвесторів, що Україна для них – найблагодатніше поле для діяльності. І вже зараз, за словами Президента, йдеться про розвиток першого міжнаціонального проекту, який дасть українцям додаткову сотню тисяч робочих місць.
Бабусь зганяли із балконів, а в опозиції відбирали гасла
На віче Ющенко запізнився майже на дві години. Незважаючи на пронизливий холодний вітерець, народ не покинув майдан, терпляче дочікуючись появи першого обличчя держави. Заходи з безпеки Президента були безпрецедентними. Кожна телекамера і відеокасета прискіпливо перевірялися, до сцени підпускали тільки за списками. А надто допитливих бабусь, що прагнули глянути на сцену зі своїх балконів та вікон, Служба безпеки буквально заганяла до їхніх квартир і змушувала причиняти вікна та двері. Народ щиро потішався з цих випадків, уявляючи, як бабуся виходить на балкон зі снайперською гвинтівкою і цілиться.
Коли Президент нарешті з’явився, його зустріли хлібом-сіллю і бурхливим галасом. За кілька хвилин до цього охорона завбачливо відібрала в опозиційників гасла із написами: "Львів – за Юлю!". Їх згорнули і заховали від гріха подалі. Навіть симпатикам Ющенка, яких на майдані перед оперним театром зібралося понад 20 тисяч, така цензура не сподобалася. Утім, до задніх рядів міліція так і не дісталася, тож прапори РУХу і полотна із докорами: "Меморандум – це зрада революції", "Пане Ющенко, то навіщо був Майдан?". Тут же, на площі, активісти "ПОРИ" розбили намет, сподіваючись на візит Президента. Однак у глави держави був напружений графік – у Львові він пробув всього дев’ять годин.
"Тоді ще був вибір, але мусив відправити міністрів у відставку"
"Друзі, я приїхав сюди не хитрити, а відзвітувати перед своїм народом", – такими були перші слова годинної промови Ющенка. Він говорив обережно, але виправдовувався не за себе, а головним чином за міністрів, котрих відправив у відставку:– Я більше не міг дивитися на те, як у службових кабінетах ці люди займалися не розвитком держави, а дбали про свої інтереси, сплановували майбутню виборчу кампанію. Команда Майдану розкололася через брак взаєморозуміння та довіри, що й призвело до низки цьогорічних криз у державі. Мені здавалося, що в останній день порозуміння було досягнуто. На превеликий жаль, вночі під Києвом зібралися керівник Служби безпеки, Міністр оборони, Генеральний прокурор, Прем’єр-міністр, ще декілька міністрів і віце-прем’єр. Те порозуміння, якого було досягнуто, їх не влаштувало. Я гадав, всі питання вирішуються в кабінеті Президента, не у лісі. Я глибоко помилився. Є другі команди і є другі центри. І коли вранці під час розмови з Прем’єр-міністром я запитав, де проекти указів, які ми обговорили вчора, мені Прем’єр-міністр відповідає: "Вікторе Андрійовичу, так складається, що я не можу підписати. Те, про що ми домовилися вчора, не випадає сьогодні". Я кажу: в мене залишається тільки один шанс – зараз вийти на прес-конференцію і, як ми домовлялися за другим варіантом, оголосити всім відставку. Мої спроби були марними, щоби помирити цю команду. Коли влада пішла у відставку, наступного дня я був поінформований щодо тих кроків, які планується зробити для того, щоб в Україні не було уряду до 1 квітня 2006 року. На жаль, ці плани належали не опозиції.
Народ слухав це мовчки, як страхітливу казку, і після цього привітав свого Президента гучними оплесками. "Віктор Андрійович усе ж таки герой!" – розчулено промовила львівська пенсіонерка. "А я впевнений, що чесною залишилася тільки Юлія Володимирівна", – заперечив студент із Рівненщини.
Львів’яни залишилися задоволені Президентом
– Я був поінформований і щодо того, щоби в Україні не було бюджету, – продовжив Ющенко. – Загалом, що треба зробити для того, щоби до 1 квітня ця країна бурлила імпічментом, не було уряду, не було бюджету і ми не довіряли один одному. Після цього я скликав лідерів фракцій парламенту і сказав, що перед нацією стоять виклики, і їх треба подолати. Так і з’явилася декларація про співпрацю. Я хочу, щоби ви всі забули про помсту, навіть моральну. Скажіть, у мене є право на цю помсту? Хоча би після того, коли я дивлюся на своє обличчя, згадую, як все було. Але не варто. Ми хочемо відчути, що в цій країні існує верховенство права, що над тобою завжди стоїть закон, що тут не тільки
вільні ЗМІ, а нарешті з’явився журналіст, який не під диктовку, не під замовлення може мордувати десятки разів тебе, твоє ім’я, родину, дітей, тому що за це він отримує кошти і так можна жить. Я переконаний, що це крайнощі, від яких ми вилікуємося, мине час, і люди відчують свідому відповідальність за свою роботу. Я хочу, щоби наступний 2006 рік був роком економічного зростання, а парламентські вибори вперше за 14 років відбулися чесно.
Ющенко виступав до настання сутінків і, зважаючи на все, справив гарне враження на львів’ян і делегації з різних регіонів України, переважно західних. За свою увагу вони були віддячені сольним концертом гурту "Мандри" на чолі із новоспеченим заслуженим артистом України Сергієм Фоменком.
