У Чернівецькому спецінтернаті №2 для дітей з вадами слуху ось уже п’ять років діє гурток "Жестова пісня". Керівник гуртка – Жан Тарнавський, який, до речі, є колишнім учнем цього інтернату, – пишається своїми вихованцями. Завдяки жестовій пісні дітям вдається вивчати більше слів та оволодівати культурою жестової мови. Та більшість проблем дітям з вадами слуху і їхнім батькам доводиться розв’язувати самотужки. Головні проблеми – діагностика слуху дитини та придбання слухового апарата. У Чернівцях центру обстеження немає, тому доводиться їхати до Києва. Купити ж сучасні слухові апарати вдається не кожному. Потужні підсилювачі слуху індивідуального користування для дитини коштують у середньому 500 доларів, в деяких важких випадках сягають до 1000 доларів за апарат на одне вухо.
– Купувати слухові апарати без індивідуального підбору немає сенсу, – каже заступник директора з виховної роботи спецшколи-інтернату №2 для дітей зі зниженим слухом Людмила МЕЛЬНИК, – а про центр обстеження вуха при інтернаті ми лише мріємо. Якщо дозволяє фінансовий стан батьків, вони їдуть до Києва, де у відповідних центрах діагностують вухо дитини і підбирають необхідну вушну вкладку до слухового апарата. Якщо сім’я незаможна, купують дітям дешеві слухові апарати, які продаються і в Чернівцях, але вони неефективні.
– Чи можна отримати необхідний слуховий апарат у порядку державної черги?
– Така черга існує, але доводиться довго чекати, доки вона підійде. До того ж дитяче вухо постійно росте, і тому за рік-два цей апарат треба змінювати. Крім того, слуховий апарат може вийти з ладу, а центрів з ремонту слухових апаратів у Чернівцях немає. У кращому разі можна відремонтувати в "Медтехніці" лише дрібні несправності.
– Покращити якість навчального процесу можна було б і за наявності в спецінтернаті №2 комп’ютерного класу, – каже Людмила Мельник, – та, на жаль, дітям з вадами слуху в можливості користування комп’ютерами було відмовлено. Ще минулого року наші вихованці відвідували комп’ютерні класи, що в палаці "Юність Буковини". Посидіти за комп’ютером для них було справжнім святом, та й вчителі дивувалися, як швидко вони вивчали матеріал. Але з нашими дітьми займатися не хочуть, адже зараз на все потрібні гроші, а інтернат за це заплатити не в змозі.
Тому після спецшколи-інтернату вищу освіту отримують одиниці. Хоча у рідкісних випадках таке буває. Наприклад, Жан Тарнавський закінчив Київський національний університет культури та мистецтв. Повернувшись до Чернівців, виступив ініціатором створення при інтернаті гуртка сучасного мистецького жанру "Жестова пісня". Для дітей з вадами слуху такий гурток є справжньою знахідкою.
