«Кавунове» село над Дністром

Коли ми поїхали по ломачинецькі кавуни, у Чернівцях була злива, а у селі, де на городах гріються пузаті кавуни, – справжня спека.

– І не треба їхати до того Херсона! На Буковині можуть рости значно смачніші кавуни! – стверджують ломачинецькі селяни.

Однак доки ми не спробували тих кавунів самі і не дізналися усієї правди про них, то й не повірили.

Виявляється, кавуни вирощують у Ломачинцях уже не першу сотню років. Колись тут були урочища Плитава і Вишневе. Це було улюблене місце кавунів, часом на цих урочищах вони виростали просто велетенськими. Старі люди й досі пам’ятають смак цих соковитих плодів. Утім урочища, коли збудували Дністровську ГЕС і перегородили Дністер, затопило.

Ще у 60-70-х роках минулого століття місцевий колгосп вирощував кавуни у великих кількостях, а тепер естафету перехопили звичайні селяни. Як і колись, вони вирощують їх для себе. А те, що не можуть з’їсти, продають на ринках.

Як виростити кавун на городі?

У Ломачинцях все роблять за однією схемою. Щороку 25 березня закладають парник, у горщики висаджують зернята (до речі, одне зернятко коштує 30 копійок). Бажано використовувати ту землю, яку найбільше люблять кавуни. Найчастіше її зрізають пластами біля ставків. У парнику зернята швидко проростають, кожне дає по два пагінці, і вже 25 квітня готову розсаду можна виносити на город. Якщо її одразу висадити у ріллю, навряд чи буде хоч якийсь врожай. Щоби вона швидко прийнялася і пішла в ріст, у ямки насипають трохи лісової землі, у котрій ломачинецькі кавуни почуваються наче риба у воді. Адже вона така пухка! Зверху це все застилається плівкою, котра зберігає тепло. За таких умов кавуни швидко розростаються. У пошуках вологи їхнє коріння може сягнути значної довжини, не меншої, ніж пагони над землею.

– Наприкінці липня уже всі насолоджуємося наслідками своєї праці, – кажуть Світлана та Іван Багрії. Це подружжя не перший рік вирощує кавуни сорту "Леді". – Хоча цьогорічне літо у нас було не таким теплим, як минуле, але два тижні ми вже смакуємо свіжі кавуни. Причому усім, навіть худобі дістається. Вона і шкірочку із задоволенням з’їдає.

Кавуни не можуть без сонця, тому наразі врожай не дуже великий. З десяти соток очікується "усього" дві тонни. Хоча минулого року така ж ділянка городу принесла удвічі більший урожай. Одна ягода кавуна важила 14-15 кілограмів! Але не варто радіти легкому заробітку. Біля цих плодів треба попрацювати, до того ж плівка тепер не з дешевих. Порахуйте: на 10 соток потрібно 400 метрів плівки по дві гривні за метр.

У кавунів є і вороги. Це заморозки і жук-заборозняк. Минулого року у деяких людей пропало по півгектара кавунів. Заборозняк наївся, а бізнес провалився.

"Леді" і п’ятдесят грамів – це люкс!

– Якщо узяти шматочок квашеного кавунця та ще й 50 грамів до нього випити – кращого нічого не може бути, – стверджує тітка Ганна, котра теж живе у Ломачинцях.

Коли у селі застілля, місцеві навіть не дивляться у бік квашених огірків. Їм ці страви ні до чого – кавуни подавай! Кажуть, що немає кращої закуски, аніж квашений кавун. Під добру горілку вона розходиться зі столу дуже швидко. А хто не вживає спиртного, то цілу зиму їсть квашені кавуни із картоплею.

Найчастіше квасять ті ягоди, котрих на городі застала осінь, а вони ще не встигли вирости. Маленькі кавуни із хвостиками заквашують у діжці і полегшено зітхають: "Взимку не пропадемо".

У кавунів теж є "чоловіки" і "жінки". "Вона" має більший корінець і "попку". "Він" – менший, тому "дівчинка" смачніша. Цю істину вже знають ломачинецькі діти. Також їх вчать, як визначити, чи стиглий кавун. Тут не визнають потрясування ягодою біля вуха або постукування по гладкому боці. Є більш ефективні прийоми. Ще діди казали: "Бери з городу той кавун, котрий блищить, бо він уже достиг. А той, що хмурний, хай ще постоїть. Він зелений". І справді – ягоди, які блищать, готові до споживання.

Священики полюбили ломачинецькі ягоди

Слава про кавуни із Ломачинців розійшлася далеко за межі області. Якось сюди заїхали святі отці з Почаєва. Вони відпочивали на Дністрі і дізналися, що на місцевих городах ростуть кавуни. Ягоди їм так сподобалися, що священики тепер нерідко навідуються до Ломачинців.

– Завжди приїжджають до нас і купують по 50-100 кілограмів,– розповідає Світлана Багрій. – А якщо вони їдуть сюди здалеку, значить, наші кавуни найкращі!

Щоби повернути витрати на вирощування кавунів, Світлана та Іван завантажують фіру плодами і їдуть на ринок. Коли повертаються, фіра зазвичай порожня. Траплялося, що з односельцями везли фірмовий ломачинецький продукт на продаж до інших областей.

– Прибули ми з кавунами у Хмельницький і одразу натрапили на податкового інспектора, – каже Іван. – Той ніяк не міг повірити, що ці кавуни виросли на Буковині. "Такого бути не може! – стверджував він. – Ви нелегально привезли їх із Херсонщини!" І тільки, коли я запропонував йому поїхати до нас у село "на перевірку", він заспокоївся.

Населення Ломачинців вірить, що вирощування кавунів на Буковині має перспективу. Тож, можливо, невдовзі будемо "таритися" на ринках і в магазинах "рідними" строкатими пузанями.