Тим, що ліс крали і крадуть, нині нікого не здивуєш. Причому систему цю настільки налагоджено, що не так легко її зламати. Адже поживу мають всі, починаючи від бригадира лісорубів і закінчуючи людьми в погонах. Не так давно до редакції зайшов мешканець одного із сіл Глибоцького району і розповів про те, що його односельчани вельми обурені масовою крадіжкою деревини лісорубами- браконьєрами на чолі з лісником. Коли наш гість не стримався і висловив своє невдоволення, то у відповідь йому пригрозили, мовляв, дивися, щоби без голови не залишився. А крадуть злодії, розповідав чоловік, посеред білого дня, як правило, в понеділок чи суботу, і, отримавши "гонорар", за розкішним столом хваляться, що у них "все схоплено". Коли ж люди поскаржилися на ці неподобства до правоохоронних органів, злодії відразу ж довідалися про це і на деякий час принишкли – тиждень-два. А далі все почалося по-старому. Впевнений, що це характерно і для інших пригірських сіл Буковини. Нинішня крайова влада, запровадивши через аукціон реалізацію деревини на пні, вважає це панацеєю. Бо ж раніше хто як "домовлявся" – стільки лісосік і отримував. Отже, на перших торгах на продаж було виставлено майже сорок тисяч кубометрів лісу, а було придбано 27 тис. кубометрів за 2,1 мільйона гривень. З виручених грошей 300 тисяч надійшло до бюджету. Реалізаційна ціна сягнула 80 гривень за кубометр, який раніше деревообробники купували по 10-13 гривень.
Другий аукціон був не таким успішним, як перший. Всього продали три тисячі кубів, а один кубометр сягав 156 гривень. Кількість учасників була мізерною нібито через те, що районні держадміністрації слабо працювали з місцевими підприємцями. Насправді ж в усіх трьох районах – Путильському, Вижницькому і Сторожинецькому, де є ліс, – назріває конфлікт між офіційною політикою влади і підприємцями, які вважають торги несправедливим ставленням до них. Причому здебільшого мають рацію, бо проблему лісокористування давно треба розв’язувати не поспіхом, а комплексно. Хоча, з іншого боку, потрібно пам’ятати й про те, що деревина має високу ціну і встановити її можна лише на прозорому аукціоні.
– Придбані на останніх торгах якихось сто кубометрів лісу для нас – мізер, – вважає голова правління ЗАТ "Путильський лісокомбінат" Петро Івонча. – Для того, щоби колектив з 305 осіб міг працювати стабільно й мати мінімальну зарплату, нам потрібно не менше 30 тисяч кубометрів деревини. Щоб її купити, треба продати половину комбінату. Звичайно, ми на це не підемо. Вважаю, що торги потрібні, але ліс повинен продаватися той, який не в змозі переробити місцеві лісокористувачі, тобто вільний ліс.
У Путилі, де майже все населення зайняте в лісопереробній галузі, її зупинка може спричинити соціальну напругу – працівники лісокомбінату готові до страйку. Щоправда, за попередньою інформацією, лісокомбінату нібито мають виділити 10 тисяч кубометрів деревини – як оренду. Але це теж не рятує ситуацію, а лише відтягує на деякий час кризу.
Підприємців можна залякати, але цим проблему не вирішити
Саме до такої думки схиляються підприємці Вижниччини. Ось що каже з приводу лісових аукціонів голова Берегометської спілки підприємців Вадим Кокош:
– Аукціон – це влада грошей. Хто їх має, той і скупить деревину. Як мені відомо, на торгах лісу значну кількість його скупила грецька фірма "Ларіс". А за кордоном, приміром в Австрії, держава за кожний ввезений кубометр деревини підприємцеві доплачує значні суми. Крім цього, не забуваймо й про те, що наша держава ще повертає ПДВ, тобто такі покупці виграють двічі. А що тоді матимемо ми? Нині нам кажуть кооперуватися з тими, хто має гроші, а якщо хтось не в змозі це зробити, нехай перепрофільовує виробництво. Але це неправильно, адже ліс – національне багатство, і до нього слід ставитися з погляду державних інтересів. Однак зваженості в діях регіональної влади я не бачу, бо нема підтримки вітчизняного виробника. Виходить так, що рубати і вивозити ліс буде кому, а переробники залишаться ні з чим. Звичайно, до нас застосують силу, почнуться різні перевірки і залякування, але це ще більше поглибить конфлікт.
За словами Вадима Кокоша, його думку поділяють майже всі підприємці району. Спільну позицію щодо свого ставлення до цієї проблеми вони виробляли вчора у Вижниці з владою.
На торги не варто виставляти увесь ліс
– Ліс – це народне добро, тому ціна на нього має бути високою, – вважає голова райдерж-адміністрації Василь Соломко. – Перспектива – за біржевою торгівлею. Розробка ж лісосічного фонду має здійснюватися на умовах франколісосіки, за якими ціна деревини першого сорту – 130-170 гривень за кубометр. Нині в нашому районі 70 відсотків населення зайняті в лісовій галузі, тому зменшення лісомаси через принцип торгів, який існує, залишить їх без роботи, а це вже крок до соціальної напруги, та й зайвого лісу у нас немає. Тому ми все робимо для того, щоби ліс у районі втримати, щоби його не вивезли. Вважаю, що 20 відсотків лісу можна виставляти на відкриті аукціонні торги, решту – на внутрішні торги, частину ж лісосічного фонду слід розподіляти на умовах франколісосіки серед суб’єктів лісокористування й тих підприємств, які не входять до товарної групи, але здійснюють глибоку переробку деревини й платять до бюджету. До речі, від початку року в районі відкрито 540 робочих місць саме в лісопереробній галузі. Торги – справа нова, тому треба вивчити всі варіанти, але результат має бути один – місцеві виробники не повинні постраждати.
Критикувати завжди легше, ніж щось робити. Тому діалог між лісокористувачами і владою у Сторожинецькому, Вижницькому і Путильському районах свідчить про демократичність у підході до важливої проблеми. У сусідніх же областях наразі вичікують. Щоправда, як заявив нещодавно голова Івано-Франківської облдержадміністрації Роман Ткач: "Тут треба бути дуже обережним, оголошення відкритих торгів на продаж лісу не є розв’язанням питання. Так, тут є плюс, бо це відбувається прозоро і відкрито, але потрібно розв’язувати проблему комплексно. Слава Богу, що ми так не зробили, як у Чернівцях, де, за словами моїх лісівників, все скупила через підставну фірму якась грецька фірма".
