У вівторок, 14 червня, на Руському кладовищі у Чернівцях відбулася поминальна панахида за жертвами політичних репресій. А у неділю такі ж заходи відбулися у Сторожинці та Герці. Лише за один день 14 червня 1941 року з нашої області на спецпоселення було відправлено майже 2500 сімей.Досі невідомо, скільки українських патріотів знайшли свій вічний спочинок у Сибіру.
Розповідає мешканець Чагра Глибоцького району Георгій Олар: "Енкаведисти та яструбки знищували ні в чому не винних людей. Скажімо, у нашому селі в конторі колгоспу капітан НКВС Микола Насонов разом зі своїми поплічниками довбнею вбили сімох молодих хлопців, які прийшли з лісу з повинною – чи були в УПА, чи ховалися від призову в армію, наразі невідомо. За наказом катів вони викопали яму в стодолі, не відаючи, що тут їх поховають ще живими. Скільки було загиблих, довідалися аж тоді, коли розкопали могилу. Кажуть, що це хлопці з Валя Кузьмина і Волоки, наймолодший з них ще був підлітком. Жодних документів не виявилося, за винятком обручки з написом "Василь Попович". У сімдесятих роках за звірство засудили до розстрілу яструбка Миколу Стратійчука, який служив в органах внутрішніх справ. Але ж не всіх покарали, дехто з них і досі спокійно живе, не відчуваючи докорів сумління. Про масове захоронення вбитих хлопців я розповідав народному депутату СРСР В. Візнюку, а нині домогаюся того, щоб у нас був пам’ятник репресованим землякам, серед яких і мій родич Дмитро Касьян, замучений у Сибіру".
На братській могилі у Чагрі нині є пам’ятний хрест, виготовлений власноруч паном Оларом. Встановлено й імена ще двох закатованих парубків – Дмитра Тихона з Волоки й Думитровича з Валя Кузьмина. Інші наразі безіменні. Але в кожному буковинському селі знають про тих односельчан, яких було запроторено на сталінську каторгу, у багатьох є пам’ятні знаки. За підрахунками деяких чернівецьких дослідників, в області було репресовано й загинуло від рук радянських каральних органів до 70 тисяч наших краян.
