Чернівецька співачка Любов Ляхомська, пік популярності якої припав на 2003 рік, повертається на сцену після чотирирічної перерви. Щоправда, тепер Люба – колишня чернівчанка. Півроку тому вони з чоловіком придбали квартиру в Києві. Саме у столиці Люба планує займатися пісенною творчістю. Минулих вихідних відбувся перший в її житті творчий вечір у палаці "Україна". Разом із Любою на сцену найпрестижнішого концертного залу країни вийшли Павло Дворський, Лілія Сандулеса, Алла Кудлай, дует "Писанка", отець Валерій Сиротюк та багато інших відомих артистів, які виконували пісні 27-річної композиторки та авторки віршів. Після бенефісу ми зустрілися з Любою в одному з кафетеріїв столиці та розпитали про творчі плани."Продюсер порівнює мене з Іриною Білик"
– Яким було відчуття, коли вийшла на сцену після тривалої перерви?
– Ми готували концерт вісім місяців. За цей час треба було записати велику кількість пісень і для себе, і для інших артистів, які брали участь у творчому вечорі. Бувало, що у день писала по дві пісні. На вечорі дуже хвилювалася, коли виконувала перші три пісні. А потім було легше. Спеціально до творчого вечора випустили компакт "На берегу любви моей", куди увійшли всі композиції, виконані на сцені палацу "Україна". Мій перший альбом вийшов 2003 року і мав назву "Любов моя". Більшість пісень були написані Оксаною Кирилюк, а відсотків 30 – мого авторства. Туди увійшли одна пісня англійською і одна французькою, які я спробувала написати сама.
– Чому утворилася прогалина у творчому житті?
– Спочатку виходила заміж, потім – декрет, згодом годувала дитину півтора року. Була не у формі – треба було трохи схуднути. Скажу відверто, я не збиралася знову займатися естрадою. Написала пісню "Небо" і заспівала її на "Шлягері року". Там я познайомилася з Анжелою Норбоєвою, головним режисером "Шлягера". Тепер вона стала моїм продюсером. Саме вона запропонувала формат вечора, який відбувся у палаці "Україна".
– Твій продюсер займається лише тобою чи має в арсеналі й інших виконавців?
– Я в неї одна. До цього вона нікого не продюсувала. Анжела казала, що я їй сподобалася як людина і як автор пісень. Продюсер мене порівнює з Іриною Білик. Каже, що я пишу пісні на такому рівні, як вона.
– Коли пишеш пісні, важко підлаштовуватися під стиль виконавців?
– Треба знати імідж артиста та уявити, як він виглядає на сцені. Наприклад, для гурту "Кобза" я написала свою першу пісню у народному стилі. Вважаю, що серед пісень, які були виконані на сцені палацу "Україна", мені найкраще вдалася пісня для Марічки Яремчук "Собери мою любовь". Серед пісень, які я виконую, мені найбільше подобається композиція "Я не вернусь", на яку знято кліп. Зараз його "крутять" на "О-TV" та всіх київських каналах. Через тиждень плануємо дати в ротацію на "М-1".
– Є виконавець, для якого написати пісню – мрія?
– Мрію написати пісню для Софії Ротару. Але не знаю, чи вона їй сподобається. Коли напишу, намагатимуся передати пісню співачці.
"У Києві багато дорогих машин,
тому ризикувати
з водінням не хочу"
– Тоді, коли йшла у декрет, думала, що знову повернешся на сцену?
– Ні. У нас дуже важко "прорватися" без допомоги. Батьки допомагали, але ж потрібні зв’язки. Напишу пісню – кому я її покажу? Треба мати доступ до артистів. Анжела мене з усіма познайомила. Комусь сподобалися мої пісні. Вони погодилися взяти участь у концерті. І хочуть надалі зі мною співпрацювати. А сама я нічого не могла зробити. Могла тільки для себе писати і для молодих виконавців. Аби зробити ім’я, треба написати пісню для відомої людини.
– Тепер з роботою у прикордонному загоні покінчено?
– До березня я перебуваю у декретній відпустці. Працювала помічником прес-сектетаря Чернівецького прикордонного загону, адже за другою освітою – я журналіст. У зв’язку з переїздом до Києва хочу перевестися до столиці. Першу освіту здобула на факультеті іноземних мов ЧНУ. Вважаю, що публічні люди, якими є співаки, повинні бути освіченими, аби давати грамотні інтерв’ю.
– Що тебе зараз цікавить, окрім співів?
– Люблю читати. Але зараз не встигаю. Нещодавно придбала книжку Пауло Коельо. Прочитала п’ятдесят сторінок – і так вона й лежить. Також люблю подорожувати. Остання подорож була з отцем Валерієм Сиротюком до Єрусалима. Коли вчилася у Чернівцях, побувала у Франції, Італії, Німеччині та Угорщині.
– Авто придбали на зароблені від продажу альбомів гроші?
– Ні, ми придбали авто одразу після весілля. Не думаю, що буду водити авто. Я ж боягузка! А в Києві такий шалений рух! 2003 року я отримала водійські права. Але в Києві їздить багато дорогих машин, тому ризикувати не хочу (сміється – ред.).
– Хто буде виховувати сина Андрійка, якщо ти будеш співати?
– Йому незабаром виповниться три роки. Завжди намагаюся брати сина з собою. На творчому вечорі він також був присутній. Не думаю, що у мене будуть шалені гастролі і я не буду бачити сина тижнями. А так няня допомагатиме. Вона і раніше в нас була. Я і зараз зайнята. Складала сесію та захищала магістерську роботу з журналістики у Київському міжнародному університеті. Дитина вже звикла. Але я завжди намагаюся приділяти Андрійкові якомога більше уваги. Він мені допомагає, коли я пишу пісні. Син вже знає, що треба "підкрутити" на інструменті. Вдома у Чернівцях у мене було фортепіано, а у Києві є електропіаніно.
– Розкажи про свого чоловіка.
– Він – з Чернівців. Його професія – анестезіолог-реаніматолог. З переїздом до Києва шукає нове місце роботи. Хороших лікарів у Києві бракує. А ось співаків у столиці забагато (сміється – ред.).
– Гадаєш, тобі вдасться запалити свою "зірку" у Києві?
– Для мене важливо, аби публіка мене оцінила як автора пісень та виконавця. Я не намагаюся стати поп-співачкою. Співати – це добре, але моя "родзинка" в тому, що я сама пишу. Треба показувати свої пісні іншим, і якщо 90 відсотків слухачів скажуть, що це добре, буду далі робити такі кроки, які я зробила у палаці "Україна".
