Сергій та Анатолій, які познайомилися під час велопрогулянки, кажуть, що всі затяті велосипедисти в нашому місті знають одне одного. А щоби таки набалакатись досхочу про улюблений засіб пересування, часто не вистачає і ночі. – Я з багатьма людьми здружився завдяки велосипеду, – розповідає Сергій. – Одразу помічаю в Чернівцях людину на хорошому велосипеді, і вже напевне знаю, що нам таки буде про що з нею поговорити. Загалом завдяки велосипеду стає зрозумілим, у кого які вимоги до життя. Ось, до прикладу, з людьми, які катаються на велосипедах куплених на Калинці, ми не знаходимо спільних тем для розмови. Гадаю, люди, котрі катаються на таких велосипедах, не поважають себе. А може, то прояв мого максималізму – я ніколи не погоджуся на менше: якщо вже щось купувати, то тільки справжнє.
Коли, їжджу на своєму велосипеді, з’являється таке відчуття ніби ти на "Формулі-1". Мій велосипед зроблений з таких самих матеріалів, що і літак, більше того – він виготовлений на авіазаводі. У Чернівцях є велосипеди такого високого рівня, що прирівнюються хіба що до автомобіля "Феррарі". А ще наше місто славетне тим, що тут більше дорогих велосипедів на душу населення, ніж по всій Україні.
Велосипед за ціною доброї "Лади"
– А скільки коштує ваш велосипед?
– Якщо порахувати вартість усіх запчастин, мій велосипед на західному ринку вартував би 3800-4200 євро, та мені вдалося його придбати всього за 2500 доларів. Але в мене, крім цього, є ще три велосипеди. Щоправда, коштують вони набагато дешевше. Просто кожен з них має своє призначення, не хочеться ж "вбивати" свій улюблений велосипед, коли треба поїхати кудись у справах. А ще велосипед можна розцінювати як гроші на колесах, тому не залишаю його без нагляду жодної хвилини.
– Чи є якісь визначені місця для зборів велосипедистів?
– Як мені відомо, – продовжує Анатолій, – молодь збирається на перехресті проспекту Незалежності – Стасюка, а також на Центральній площі. Ми зазвичай просто передзвонюємось і плануємо чи то прогулянку, чи похід на велосипедах.
– Чим для вас є велосипед – хобі чи професією?
– Я працюю зубним техніком, – каже Сергій, – тому велосипед для мене залишається на рівні хобі. А ось для мого товариша Анатолія захоплення переросло у професію, зараз він займається продажем велосипедів.
Велосипедисти знають кожну собаку у місті
– Чи траплялися з вами якісь курйозні випадки під час велопрогулянок?
– Чимало, але переважно вони були пов’язані з двома факторами – погодою та вуличними собаками, – посміхаючись зауважив Сергій. – Велосипедисти навіть знають кожну собаку в місті. Собаки нас спочатку просто переслідували. Зараз, коли з’явилося більше велосипедистів, вони стали обережнішими.
– Чи існує певна мода на велосипеди, і що потрібно знати під час купівлі цього транспортного засобу?
– Спершу хочу зазначити, що найкращий велосипед ви зможете купити лише з рук або ж замовити в Італії та Німеччині у фірмових магазинах. У Києві теж є непогані велосипеди, але вони на рівень нижчі. Під час вибору велосипеда передусім треба звертати увагу на раму. Найкращими є рами з дорогих металів – титану або хорошої марки алюмінію. Технологія виготовлення таких труб дуже складна та дорога, але водночас ви можете бути впевнені в тому, що ця рама прослужить вам дуже довго, – розповідає Анатолій. – Багато деталей для справжніх велосипедів виготовляються на авіазаводах. На раму чіпляються колеса, перемикачі, власне, багато компонентів, які ви можете обрати на вибір, відповідно до рівня свого велосипеда.
Що ж до моди, її звісно не заперечиш, але швидше вона є гонкою за новими розробками комплектуючих до велосипеда. Крім того, в кожного стилю велоїзди своя мода.
– Що потрібно велосипедисту зі спорядження, скільки воно вартує?
– Найважливіше зараз – теплий та зручний одяг. В ідеалі потрібно мати термобілизну, вона коштує 150 гривень, флісову кофту та куртку на мембрані або гортексі. (За таку куртку Сергій нещодавно заплатив 200 євро, – ред.). Купувати ж найкраще або на секонд-хенді, або в фірмових магазинах. Якщо чесно, на секонд-хенді можна придбати ці речі набагато дешевше, ще й можна відшукати речі провідних закордонних фірм, з якими наші магазини не співпрацюють.
– А чи не виникає проблем з ремонтом ваших ексклюзивних велосипедів?
– Ремонт для нас – справжня проблема. Доводиться ремонтувати велосипеди частіше самотужки, бо в нашому місті, якщо і є, то усього кілька людей, які на цьому розуміються. Офіційних місць та визнаних майстрів у Чернівцях ще немає.
Одна поламана деталь може коштувати дуже дорого, оскільки у нас в Україні немає навіть відповідного верстата чи заводу, на якому можна було б її виготовити. Ну, хіба що на авіазаводі.
