Канадець білих ведмедів у нас так і не побачив

Як зізнався Дерек, друзі його проводжали сюди, як в останню путь. Хвилювалися, щоби він не помер із голоду та не замерз (а у нас тоді було 30-32 градуси вище нуля). І це так думають жителі країни, яка перша визнала нашу незалежність!

Щоправда, побувавши у нашій країні та відвідавши Росію, канадець змінив своє ставлення до України і, мабуть, переконає у цьому й друзів.

Першим знайомством для заморського гостя став Київ. Там ми пробули декілька днів, і гість був приємно вражений тамтешньою атмосферою.

Далі був Крим, який своєю красою остаточно розвіяв у Дерека уявлення про нашу країну, як про край білих ведмедів, де флора і фауна – це суміш джунглів і тундри.

Південний берег Криму своїм чудовим поєднанням гір та моря вселив у канадського гостя думку про Україну, як про країну мрій. Саме так він потім сказав своїм здивованим друзям-канадцям, які не вірили, що він повернувся живим і неушкодженим.

Загалом, західні люди – погані актори, але дуже люблять видавати свої емоції. Однак, ті враження, які випромінював з себе канадець, зіграти майже неможливо.

Потім ми вирішили за компанію з нашим канадським туристом стати мандрівниками та вирушили за кордон. Відвідали ми обидві російські столиці: Москву та північну – Санкт-Петербург. Не знаю, можливо, ми там мало були, але я там не зустрів жодного недоброзичливо налаштованого до українців росіянина.

Прилетівши назад до Києва, ми одностайно утрьох вирішили – Санкт-Петербург значно кращий за Москву. Але найкраща столиця – Київ. Чернівці, щоправда, гарніші, але цього чомусь не помітив Дерек.

Він не приділив анітрохи уваги нашій архітектурі. Навіть під час нашого перебування в резиденції університету він ходив, зосереджено дивлячись під ноги. Може, гадав, що в нас міни ще з Другої світової війни залишилися, або перевіряв якість підстригання газонів в університеті.

Під кінець його перебування у нас на моє запитання, як йому Чернівці, він обмежився лише тим, що сказав, що наше місто дуже маленьке, але дуже симпатичне.

Хоча, отримавши його відповідь, я зрозумів – це йому не Київ, не Крим, і не Москва із Санкт-Петербургом.

Щоправда, приїхавши сюди знову, щоби зіграти весілля, він сказав, що краще почувається в нашому місті – все-таки воно рідніше за Київ. До того ж воно заворожує своєю атмосферою. І Дерек вже мріє про наступний приїзд до нас.