Він розпочав роботу 31 липня, а завершить 13 серпня, прийнявши дві зміни. У таборі відпочивають і лікуються тридцять мешканців Чернівецької, Львівської, Івано-Франківської, Волинської областей. На наступну зміну чекають гостей із Хмельниччини та навіть Сумщини.
Львів’янка Надія – з колишніх ін’єкційних наркоманів, як і більшість учасників табору. Про своє минуле говорить спокійно та легко. Втім і про майбутнє також:
– Здається, зі мною мало це статися для того, щоб я зрозуміла, як насправді треба жити. Тепер я хочу допомагати іншим ВІЛ-позитивним, які тільки-но дізналися про свій статус і відчувають жахливий шок... Як і кожна 24-річна дівчина, я мрію про сім’ю та дітей, і за сучасного розвитку медицини це досить реально.
Ні Надя, ні її колеги по табору не подібні до приречених людей, які готуються до смерті. Зрештою, і табір має назву "Дорога до життя". Тут встановлено досить типовий для подібного відпочинку розпорядок, де поєднуються спокій, фізична активність та інтелектуальні вправи. Щодня проводяться корисні тренінги, які допоможуть ВІЛ-позитивним адаптуватися у повсякденному житті за межами табору. Побутові умови, звісно, "не царські": умивальниками слугують пристосування з пластикових пляшок, душ – також саморобний. Зате намети цього року – справді комфортні, можна сказати, двокімнатні – в них є окремі відділення для речей і для сну. Їх надав фонд "АнтиСНІД" Олени Франчук. Загалом же кошти на табір збирали "з кожного по нитці". Допомогли партії "Батьківщина" та СДПУ(О), церкви "Нове життя" та Християн віри євангельської, обласна держадміністрація. А збирали кошти й організовували табір одразу чотири ВІЛ-сервісні організації: Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ), Чернівецький обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом, міський благодійний фонд "Життя заради життя" та регіональний благодійний фонд "Змінюючи світ". На дві зміни табору вдалося зібрати 40 тисяч гривень. Це не надто значна сума, якщо зважити, що ВІЛ-позитивним людям потрібне особливо калорійне та поживне харчування. До речі, щодня на другий сніданок тут п’ють свіже молоко, придбане у мешканців сусіднього хутора. Останні, як розповів менеджер табору Володимир Антонюк, дуже спокійно і навіть позитивно реагують на таке сусідство:
– Жодного бажання прийти сюди з вилами чи осиковими кілками ми у місцевих людей не виявили – тільки щирий інтерес та взаєморозуміння.
