Колишній артист балету 55-річний Павло Швець "виростив" у сільському гаражі "Динозавра". Саме так називається унікальний чотириколісний веломобіль, сконструйований за його власним проектом. Час від часу ця туристично-прогулянкова машина з’являється на центральних площах та околицях міста.Дитяча радість за 500 доларів
Задум створити веломобіль з’явився у Павла Миколайовича 15 років тому:
– Захотілося подарувати синові щось оригінальне. І тоді я поміркував, що саме веломобіль матиме право на існування. Щоправда, робота над ним затяглася на роки, і мій син – вже доросла людина. Але й він час від часу для розваги катається на ньому. Тепер "Динозавр" більше належить онукові Сергійкові. Діти дуже люблять веломобіль і просять покататися, тож я не можу їм відмовити.
І справді, іноді можна побачити, як веломобіль накручує кола Соборною площею зі щасливими дітлахами "на борту". Їхні батьки швидко захоплюються ідеєю придбати таке диво, але Павло Швець відповідає: "Не продається за жодні гроші!"
Виробництво веломобіля – справа не з дешевих. Тільки готових деталей треба придбати на 250 доларів. Окрім того, потрібні послуги токаря і зварювальника. А деякі деталі у "Динозавра" на 100 відсотків оригінальні. Таких ніде не купиш, їх треба виготовляти власноручно. Тож і виходить, що цілком виготовлений веломобіль набагато дорожчий, ніж потриманий "Запорожець" чи стара "копійка" – десь близько 500 доларів.
Іномарки сигналять, коли бачать "Динозавра"
– Звісно ж, я не можу називати себе винахідником, – скромно каже Павло Миколайович. – Але веломобіль наполовину моя авторська конструкція. Я здійснював розрахунки, креслив, експериментував. Почалося все з гаража у моєму рідному селі Волошковому – на кордоні із Молдовою. Там справжній рай, тому і натхнення завжди приходить. Потім перевіз веломобіль до Чернівців і зрозумів, що треба його довести до цілковитої готовності. Розробив гальмівну і рульову системи, встановив сигнали і повороти. Місто потребує особливої відповідальності, ти стаєш учасником активного дорожнього руху. Автомобілісти зважають на мене – вітають сигналами, пропускають. Особливо приємно, коли дорожня міліція теж ставиться шанобливо. Я виїжджаю у місто на прогулянки, кілька разів мандрував на Калинівський ринок. Іноді веломобіль дуже доречний у господарстві. А мій товариш взагалі зробив триколісного вантажного веломобіля. Ним дуже зручно щось перевозити. Інший товариш майже закінчив свій веломобіль, у якого конструкція відрізняється від моєї. Хочу зібрати трьох-чотирьох таких людей і організувати веломобільний клуб.
У Чернівцях створюється веломобільний клуб
Павло Швець сподівається, що знайдуться молоді люди, котрим це буде цікаво. До того ж у нього є гарний помічник – тренер з велоспорту, суддя міжнародної категорії Ілля Русу. З ним Павло давно дружить, часом Ілля допомагав у створенні "Динозавра".
– Гадаю, ідея створення веломобільного клубу непогана, – розповідає конструктор. – Це важливо для молоді, котра часто не знає, куди діти час. Чесно кажучи, конструювання відволікає від різних дурниць. Коли у мене поганий настрій чи депресія, я беру фотоапарат і йду щось фотографувати або щось нове конструюю. Мій брат іноді запитує: "І навіщо це тобі? Яка користь? Краще вже сівалку зробити чи плуг". А я й кажу, що роблю це для душі. Зробив щось, і це тішить око. Я ж так і хотів – створити машину на колесах, але щоби вона існувала у гармонії з природою. А ще це виховує дітей.
Тепер Павло Швець працює над триколісною моделлю веломобіля. Тож незабаром у новоствореному клубі буде вже кілька "експонатів". Молодь зможе вивчити їх і привнести у створення наступних моделей щось нове.
– Для того, щоби стати учасником велоклубу, багато не треба, – вважає Павло Швець. – Хіба що наполегливість, відчуття розрахунків, а головне – бажання щось створювати.
Незважаючи на те, що наш герой на пенсії і захоплюється технічною справою, він не покинув театр. У нього творча робота – працює художником з фотореклами. Завжди намагається брати із собою фотоапарат – а раптом десь проїде родич "Динозавра"?
