Марічка з пісні «Марічка»

Написав її наш земляк ще студентом, коли вчився на фельдшера й практикував в Путилі. Прообразом героїні пісні стала Марія Федорівна Киселиця, яка й нині мешкає в цьому гірському містечку і вже отримала запрошення на урочистості до столиці.

– Мені тоді було всього шістнадцять років, я працювала кухаркою в райлікарні, – згадує жінка. – Саме тоді в нашій їдальні харчувалися студенти-фельдшери. Серед них був і поет-початківець Михайло Ткач. Навпроти лікарні була кладка через річку Путилку, через яку студенти і молодь піднімалися на гору, де збиралися вечорами, співали, жартували, милувалися красою Карпатського краю.

Отже, під час вечірніх розмов однокурсники й підбивали Михайла написати Марічці вірша. А якось і сама Марічка попросила:

– Михайле, написав би мені вірша, я б годувала вас краще.

Отак жартома й народився твір. Звичайно, першою текст отримала Марічка. А привселюдно автор вперше прочитав цього вірша на місцевому стадіоні під час свята виходу на полонину.

Нині Михайло Ткач – автор майже сотні пісень. Але він ніколи не забуває, що його перший вірш "Марічка" став і його першою піснею. Зараз вже ніхто не заглиблюється в те, якими ж насправді були стосунки поета і Марічки. Кажуть, товариськими.

Марія, як і тоді, мешкає в Путилі. Зі своїм чоловіком Василем Андрійовичем прожила 45 років. Чоловік на кожен ювілей коханої дружини замовляв улюблену пісню "Марічка". Зростили й одружили трьох синів – Павла, Василя, Ігоря. А вони потішили батьків трьома внуками і правнуком. Щоправда, вже четвертий рік, як немає серед живих Василя Андрійовича. Проте вся велика родина, як і колись, на свята збирається в рідній хаті привітати матусю й бабусю, а вона пригощає смачними стравами, плодами з батьківського саду, джерельною водою з отчої криниці.

А квіти навколо хати висаджені й доглянуті самою Марією Федорівною і внучками Мар’яною і Ліаною. Вони доповнюють бабусину вроду, непідвладну рокам. Хто міг тоді подумати, що пісня про чарівну Марічку, яка живе в хатині, що сховалася у зелені гір, стане невмирущою візитівкою Карпатського краю.