Зайвий раз представляти Анатолія Дяченка не варто. Він – фігура колоритна в усьому. Впродовж 25 років після закінчення інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого він працює за фахом. Його знають і як актора театру на Подолі, і як ведучого "Найкумеднішого домашнього відео 3х4" та "Телефортуни", і як актора сучасних серіалів. Але, мабуть, глядачі найбільше любили дивитися засідання клубу "Золотий гусак", де зірки театру і кіно, композитори і журналісти "травили" анекдоти, самі від того радісно реготали, але й глядачів тримали біля екранів. На жаль, програма зникла з екранів, але є надія, що відродиться.Анатолія Дяченка ми зустріли в Чернівцях під час зйомок теленовели "Я песне отдал все сполна" про Леоніда Утьосова.
"Обожнюю Чернівці – частинку Відня"
– Я в цьому фільмі граю роль директора єврейського театру "Шпігель", який наставляв на шлях істини ще молодого Утьосова, – розповів Анатолій. – Він починав свою творчу діяльність саме в цьому театрі. Але в Чернівцях я і так буваю дуже часто, іноді про це навіть ніхто не знає. Я приїжджаю сюди відпочити, походити ринками, помилуватися краєвидами. Обожнюю ваше місто. Якщо в Україні є частинка Відня, то чому не пишатися цим?
– Ти зараз не зайнятий у театральних виставах?
– Практично ні. Одразу після інституту працював у театрі Віталія Малахова. Сьогодні мало цікавих пропозицій. Колись, у 1983 році, коли ми грали виставу "Софокл. Шекспір. Брехт", там була хороша фраза: "П’єсу про сучасний день напишуть завтра". Так, мабуть, і є. Бо те, що написано вчора, не дуже цікаво.
– Отже, перспектив повернутися до театру немає?
– Сьогодні, до речі, у вас у Чернівцях, готуючись до зйомок, ми з Володимиром Горянським домовилися про дуже важливу річ. Ми хочемо створити власну антрепризу.
– Це на зразок Бенюка з Хостікоєвим?
– Ні. Вони з цього живуть, а ми – для душі. Щоби довести, що антреприза також може бути якісною. Навіть п’єсу вже вибрали – "Моцарт і Сальєрі" Олександра Пушкіна. Дуже цікава оригінальна інтерпретація, яку зробив німецький режисер Аарон Левіт. Він цю виставу вже поставив у Берліні. Я її бачив і так захопився та зацікавив Горянського, що ми тепер плануємо, як це зробити у нас. Чи поїдемо до Німеччини репетирувати, чи Левіт приїде до нас… Це вже робочі моменти. Але, власне, тільки сьогодні ми про це домовилися, і я щасливий, що знайшов однодумця.
"У нас триває експансія російських серіалів"
– Зараз ситуацію в кіноіндустрії ти оцінюєш як позитивну?
– Цю ситуацію в Україні можна оцінювати як кінематографічний Гонконг. У нас триває експансія російських серіалів, російського кінематографа. Це погано, тому що кадри, які вирощувалися в Україні і духовно пов’язані з Україною, опиняються на другому плані. Держава нічого не робить для поліпшення ситуації. Коли я довідався, що на роль Тараса Бульби запрошують французького актора, я одразу сказав: "А куди дивиться профспілка? Міг би я зараз приїхати до Парижа попрацювати актором? Як би на мене там подивилися? А тут нормально". На державному рівні це питання обговорюється. Чому Україну в Європу має виводити Жерар Депардьє? У нас є свій прекрасний актор Богдан Ступка, наприклад. У нас ще є актори, яких знають на міжнародному рівні. Григорій Гладій – ще один приклад. Але його не знають чиновники міністерства культури, бо він їм не підпорядковується.
– Можливо, вони не хочуть знати?
– Звичайно, адже вони іншим займаються.
– Чи є зараз цікаві молоді актори?
– Безперечно. Ми зараз знялися в "Сорочинському ярмарку", там було задіяно багато молодих талановитих людей. Вони всі гідні того, аби працювати в київських театрах. У них зовсім інший світогляд, інший ритм. Вони вже на нас дивляться, як на старе покоління. Але в них є блиск в очах, і це головне.
"З другою дружиною познайомився в Ялті"
– Кажуть, що нове кохання нещодавно трапилося у твоєму житті?
– Кохання не може бути нове чи старе. Воно або є, або його немає. Насправді з моєю другою дружиною ми познайомилися позаминулого року в Ялті. Тепер Крим для нас – місце оновлення почуттів, щось таке щемливе і ніжне. Спільних дітей поки що немає, але, безперечно, плануємо. А мій 21-річний син від першого шлюбу закінчує Іллінойський університет у Чикаго, займається теологією і філософією.
– Чи отримував ти пропозиції викладати акторську майстерність?
– Були і є. До речі, мені це цікаво і хотілося би. Є цікава пропозиція з київського театру оперети, вони зараз відновлюють акторську студію при театрі, як було колись, і, мабуть, я погоджуся на пропозицію там викладати. Був період, коли я працював другим викладачем у Ади Миколаївни Роговцевої в університеті культури Михайла Поплавського. Я, щоправда, звідти пішов, а мої деякі студенти вже успішно працюють на телебаченні.
– Порівнювати театральний інститут Карпенка-Карого і нинішній університет культури взагалі не варто...
– Вища школа і середня школа завжди відрізнялися тим, що у вищій вчаться, а в середній вчать. Тому якщо до Поплавського талановиті діти потраплять, вони знайдуть себе і тих викладачів, які дадуть їм знання. І всупереч створеній там системі свої знання отримають. Інша річ, що багатьох там просто обдурюють, не даючи того, що обіцяють. Я не розумію системи, за якої на третьому курсі навчання акторська майстерність викладається раз на тиждень. Я не розумію такої спеціальності, як диктор або ведучий. Це все – складові акторської професії, а ведучий – це вершина акторської професії. Тому треба відверто писати на рекламних афішах університету культури: "Ми вас навчаємо частини акторської професії".
"Буду новим ведучим "Гарної квартири"
– Які акторські роботи попереду?
– Зараз Оксана Байрак запустила в роботу 50-серійний фільм, в якому я зайнятий. Є новий проект на каналі СТБ. Мене запросили вести програму "Гарна квартира". Вона має змінити формат влітку, стати трішки іншою. Ще я залишаюся ведучим "Телефортуни" – нормальна акторська робота. Десь до цього лежить серце, десь душа, десь грає роль заробіток. Я зрозумів, що ідеального не буває. Тому мені подобається те, що є.
– Люди дуже шкодують, що програма "Золотий гусак" закрилася...
– Там взагалі якась дивна виникла ситуація. Мабуть, можна назвати декілька факторів: певна втомленість акторів і занадто часто програма була в ефірі. Адже вона існувала 5-6 років. Певно, свій ліміт вичерпала. Але цікаво, що є пропозиція з іншого каналу відновити цю програму, зробити її трохи іншою, і зараз тривають переговори про це. Сподіваюся, її побачать уже в новій якості, адже склад акторів там був прекрасний, найкращі коміки України, які вміють розповідати, інтерпретувати, імпровізувати. А найголовніше – у нас комедійних, гумористичних програм дуже мало, практично немає. А якщо проект був вдалим, то чому б його не продовжити?
