До Дня рятувальника в області підбито підсумки регіонального конкурсу "Герой-рятівник року". Його лауреатом став п’ятирічний Андрійко Фагурел з Тарашан Глибоцького району. Він же від області братиме участь і в загальнонаціональному конкурсі "Герой-рятівник року". – Одного весняного дня ми з братом Петриком і другом гралися у садочку, а потім нам захотілося покататися на льоду. Пішли на ставок. Я залишився на березі, а хлопці побігли на лід. Вони взяли палиці і почали стукати ними по кризі. А потім – раз! І провалилися. Я дуже злякався! – розповідає Андрійко.
Проте хлопчик не розгубився: одразу виламав гілку з дерева, підійшов на край ополонки і подав її Петрикові. Незважаючи на те, що обом "полярникам"-невдахам уже виповнилося по вісім років, юний герой із легкістю витягнув свого брата з води. Уже після того Петрик врятував свого друга Кольку.
На місці Андрійка міг би опинитися будь-який хлопчак, але навряд чи зорієнтувався би так швидко, і тоді могла би статися трагедія. Петра і Миколу врятувало... захоплення нашого героя мультфільмами. Те, що у такій екстремальній ситуації можна вчинити саме так, Андрійко дізнався із мультфільму "Чіп і Дейл поспішають на допомогу". Хлопець так хвилювався за мультяшних персонажів, що запам’ятав більшість їхніх пригод.
До школи Андрійко йти не хоче, каже, що йому і в дитсадку добре:
– Мені там дають рисову кашу з молоком, яку я дуже люблю. Я буду їсти багато каші, виросту великим і стану рятувальником. У мене буде гарна форма і погони із зірочками. На голові у мене буде кашкет, і я в ньому буду кататися на катері та рятувати людей.
– Немає нічого кращого, аніж сісти перед телевізором і дивитися мультики, – авторитетно заявляє Андрійко. – А я дивлюся усі мультики, жодного не пропускаю.
– А казки читаєш? – запитуємо.
– Нє-а. Казки – це не для мене. Я лишень мультики люблю, і в школу не піду.
Своїм випадковим подвигом Андрійко не вихваляється. У його родині так повелося, що всі скромні. І якщо в інших сім’ях брати-сестри буває чубляться і не можуть поділити іграшки, то у Петрика з молодшим братом немає проблем. Вони люблять один одного і навіть цілуються перед сном. Граються машинками, ляльки – не в пошані. Андрійко, до речі, уже серйозний парубок. Йому дуже подобається одна дівчина з його села.
– Я дружу з дівчатами, – посміхається Андрій. – Мені дуже подобається одна дівчинка, ми з нею ще давно були в садку разом. Вона дуже гарна.
Андрійкова мама Валентина Фагурел каже, що дізналася про вчинок сина чи не найостаннішою. Тож навіть злякатися не встигла. Хоча, як і кожна мама, дуже хвилювалася.
– Навіть не можу уявити, що би могло статися, якби Андрійко не встиг вчасно зреагувати. І я дуже пишаюся, що у мене такий син. Хоча в селі ми намагалися особливо не розповідати про той випадок. Андрійко сказав, що не хоче до школи, бо все уже знає: і рахувати і читати вміє. Вивчив багато віршів і часом розповідає їх. А Петрик у нас молодець. Вчиться у школі на "відмінно".
Дорослі дядьки у погонах з управління Міністерства надзвичайних ситуацій подарували Андрійкові на День рятувальника цікаві іграшки і PlayStation, щоби він міг грати у комп’ютерні ігри, у яких теж би рятував людей.
