Про те, що у буковинських Карпатах є чорне золото – нафта, старі люди знали давно, однак геологорозвідувальні роботи довго не мали реального продовження – промислового видобутку. Сталося це порівняно недавно, 1986 року. Причому, йшлося про експериментальну експлуатацію родовищ у Лопушній Вижницького району. Започаткували його спеціалісти нафтогазовидобувного управління "Надвірнанафтогаз", що на Івано-Франківщині. Відтоді не вщухає боротьба за ці нафтопромисли: кожен керівник області намагався "відбити" їх у сусідів, мотивуючи це тим, що якщо об’єкт розташований на Буковині, то й нафти у нас повинно бути достатньо і грошей чимало. Проблема була у відсутності свого нафтопереробного заводу – його пізніше побудували у Берегометі, але не до кінця. Кажуть, якщо знайдуться іноземні інвестори, а вони нібито вже є, то підприємство може запрацювати до кінця року.На думку наших спеціалістів, вихід чистого пального з однієї тонни сирцю становитиме 90 відсотків, а не 70-75, як у Надвірній. Водночас наші сусіди скептично оцінюють виробничі потужності берегометського міні-заводу. Одне слово, перетягування каната продовжується.
– Нині у наших горах діє шість свердловин, – розповідає голова Вижницької райдержадміністрації Василь Соломко, – п’ять – самовиливом, і одна – під примусом – за допомогою насосів. Нафта надходить трубами до Берегомета, а звідти залізницею доправляється до Надвірної. За добу добувається 90-95 тонн нафти, за рік – до 40 тисяч тонн. Попри те, що "Надвірнанафтогаз" платить за оренду угідь і надра, район має й меценатську допомогу – щороку на соціально-економічний розвиток виділяється 200-250 тисяч гривень.
За словами Василя Дмитровича, нині видобувачі подали заявку на отримання дозволу на оренду 12 гектарів виробничих площ терміном на 49 років – сюди входять і пошуки нових родовищ, а також і 28 гектарів угідь, де мають бути розташовані обслуговуючі служби "Надвірнанафтогазу". Сесія районної ради ухвалила рішення про оренду землі терміном на п’ять років, але остаточне розв’язання питання – за сесією облради. До цього додамо, що керівництво "Укрнафти" готове надавати спонсорську допомогу Вижниччині в розмірі мільйона гривень на рік. Сума нібито немала, однак в облдержадміністрації вважають, що меценатська допомога має сягати як мінімум двох мільйонів гривень. Чи підуть нафтовики на поступки, наразі невідомо.
Щоби мати гроші – треба змінити прописку
Є й інше розв’язання цієї проблеми, більш масштабне. Йдеться про те, що якби організація, яка видобуває нафту, була зареєстрована на Буковині, то проплата від експлуатації нафтородовищ до державного і місцевого бюджетів дорівнювала би 22 мільйонам гривень. З цієї суми Вижницький район отримував би 1,2 мільйона, а область – 16 мільйонів гривень. Однак для зміни прописки потрібне спеціальне рішення уряду. Чи буде воно, важко спрогнозувати, але потуги в цьому напрямку з боку регіональної влади робляться. Нині ж, як каже голова райдержадміністрації Василь Соломко, орендарі готові взяти на себе, попри надання одномільйонної меценатської допомоги, ще фінансуваня газифікації трьох сіл Вижницького району – Лопушної, Лекечі й Долішнього Шепота.– План газифікації цих населених пунктів існує ще з 1991 року, – розповідає голова Долішньошепітської сільської ради Василь Жебчук. – А для цього слід побудувати нафтогазорозподільник на непокритих лісом угіддях за селом Лекече. Громада цих сіл і так вже ремствує на те, що процес газифікації завмер, а дехто навіть готовий вдатися до радикальних методів – перекривати дороги, чого, зрозуміло, допустити не можна. Крім цього, нещодавня повінь завдала нам великих збитків – зруйновано мости, підкопи, берегові укріплення і дамби. Тому теж сподіваємося на допомогу нафтовиків: торік на укріплення берегів Сірету вони виділили 55 тисяч гривень. Також за оренду вони сплачують 12,5 тисячі гривень, з яких 60 відсотків залишається у нас. Скажімо, якщо тросову підвісну кладку ми ще зможемо прокласти власними силами, то на відновлення моста потрібно не менше півтора мільйона гривень. А де брати такі гроші?
Триває пошук і нових нафтородовищ, причому не безуспішно.
– Розвідувальні роботи здійснюються в урочищі "Стайки", що поблизу Долішнього Шепота, – продовжує Василь Соломко, – нині обробляються отримані матеріали. Працюють тут спеціалісти "Буковинського нафтового комплексу" і "Нафтового комплексу Буковини", яким і належить недобудований нафтопереробний завод у Берегометі, проектна потужність якого – 150 тисяч тонн нафти на рік. Є і низка інших родовищ, освоювати які готові, крім "Укрнафти", й інші спеціалізовані фірми. Тобто конкуренція на нафтовидобувному ринку існує, треба лише не помилитися у виборі організаціїї, яка освоює родовище.
Замість ультиматумів – угода
Ми спробували піднятися до однієї з нафтових свердловин – Лопушної-10. Однак "Жигулями" зуміли проїхати не більше чотирьох кілометрів – далі потрібна була більш потужна техніка, приміром "УАЗик". На щастя, нас виручив Юрій Гнатків, керівник партії Калуської нафтогазорозвідувальної експедиції, який і відкривав свого часу місцеві родовища.
– Свого часу ліцензію на це мало дочірнє підприємство "Західукргеологія" національної акціонерної компанії "Надра України" – в особі нашої експедиції, а пізніше ВАТ "Укрнафта", в особі НГДУ "Надвірнанафтогаз". Нині ж здійсненню робіт у повному обсязі заважає необ’єктивна позиція Вижницької районної і Чернівецької обласної рад, які затягують вирішення питання щодо надання земельних ділянок під будівництво нових пошукових, розвідувальних і експлуатаційних свердловин. Через це Україна вже втрачає і втрачатиме в майбутньому сотні тисяч тонн нафти і мільйони кубометрів попутного газу. Час поділу на "чужих" і "своїх" вже минув. І торги тут ні до чого, потрібна цивілізована партнерська угода.
Якщо підприємство створять, хто буде працювати?
На всіх свердловинах у горах працюють бригади з Надвірної вахтовим методом, живуть тут і частково в гуртожитку у Берегометі. Зважаючи на розмах робіт, затрачено мільйони, адже лише одне транспортування важкого обладнання коштує чимало, не кажучи вже про прокладання гірських доріг. Зрештою слід звернути увагу й на те, чи має буковинська сторона такі потужності і технічні можливості для розробки цих родовищ, як надвірнянці, чи не доведеться потім нам переорендовувати дещо у сусідів. Тобто потрібно кваліфіковано підходити до вирішення перерозподілу нафтовидобувного ринку.
– Для нас найкраща позиція, коли підприємство, яке видобуватиме нафту у Лопушній, буде тут і зареєстроване, – вважає начальник головного управління економіки облдержадміністрації Микола Малярчук, – тоді матимемо й наповнення бюджету. Крім цього, робочі місця на нафтопромислі будуть заповнені мешканцями нашої області, а не робітниками з Надвірнянського району, які працюють вахтовим методом. У цьому напрямку ми й працюємо.
