Знайти касу попереднього замовлення квитків було неважко – біля неї значного розміру черга). Приєднуюся й з нетерпінням очікую, коли касир з маленького віконечка запитає: "Дівчино, вам на який потяг квиток? Попри всі мої сподівання, цього так і не сталося. Хвилин через двадцять після мого приходу касу зачинили на перерву. Ті, хто стояли у черзі, нервово подивлялися на годинника на стіні залу. Хтось пішов випити чогось прохолодного, більшість же залишилася через страх втратити місце у черзі. Ми перебазувалися до каси поряд із зачиненою, та успіху не досягли – там своїх відвідувачів вистачало. Тим часом черга наша не зменшувалася, а навпаки – поповнювалася. Щоб не так сумно було, вирішила поспілкуватися з колегами по нещастю. Деякі з них стояли тут вже понад дві години. Більшість мала намір поїхати до Одеси та Києва.
До столиці майже всі хотіли придбати квитки на потяг "Чернівці-Київ"– дуже зручний з огляду на час прибуття та відправлення. Місця на нього треба замовляти за два-три дні, інакше можна залишитися у Чернівцях. Якщо ж поїхати треба терміново, сідайте на потяг "Софія –Москва", на який квитки є і напередодні відправлення.
А ось до Одеси дістатися важче. Потяг "Чернівці – Одеса" вирушає через день, і попит на нього перевищує кількість місць. Їх треба замовляти щонайменше за чотири дні. Щоправда, через Чернівці йде потяг "Івано-Франківськ – Одеса", але потенційних пасажирів відлякує обов’язкова наявність закордонного паспорта, який знадобиться на молдовському кордоні. Ось і доводиться стояти в черзі для отримання бажаного квиточка. Втомившись від тривалого стояння, вирішила пройтися пероном (добре, що хоч день виявився не дуже спекотним). Дорогою натрапила на працівника вокзалу. З цікавості запитала, чи дуже складно купити квитки на Південь. Відповідь не була для мене несподіванкою: "Звичайно, ажіотаж на квитки є, але ми всіх намагаємося задовольнити. А ви квиток хочете? Я по очах бачу, – не дочекавшись відповіді, констатувала жінка. – Тут часто ходять, просять дістати квиток за окрему плату. Але після нещодавнього випадку на Львівській залізниці (декількох працівників звільнили через нелегальне перевезення пасажирів) провідники бояться цим займатися". Зрозумівши, що сьогодні мені вочевидь не щастить, повертаюся до приміщення – черга не зменшилася, але касу вже відчинено. Непогано було б присісти, та це можна зробити лише у залах очікування, а у залі з касами цих зручностей не передбачено, як, мабуть, і черг. Після півторагодинного очікування не витримую й прямую до виходу. Краще прийду завтра зранку, можливо, більше пощастить.
У мене виникло запитання: "Хіба не можна збільшити кількість кас, які б обслуговували потенційних пасажирів потягів у південному напрямку". З ним я й звернулася до заступника начальника залізничного вокзалу " Чернівці" Олександра Солобаєнка:
– Як завжди, влітку спостерігається підвищений попит на квитки в одеському напрямку, а цього року ще й до Києва , – розповідає Олександр Валентинович. – Ми намагаємося покращити обслуговування, задіяли всі можливі резерви, перевели касирів з інших кас для обслуговування охочих отримати квитки на ці напрямки, та все одно черги не зменшуються. Це пов’язано як з високим попитом, так і з недосконалістю комп’ютерних систем обслуговування, адже на одного відвідувача касир витрачає приблизно 15-20 хвилин. Тому й змушені люди стояти в чергах по декілька годин. Встановити кондиціонери у вестибюлі ми не можемо, бо на це потрібні чималі кошти. Людям залишається прохолоджуватися, прогулюючись пероном. Ситуація ускладнюється й тим, що на нашому вокзалі немає великого табло, на якому б відображалися дані про наявність квитків на той чи інший потяг. Людина може простояти годину в черзі, а виявиться, що квитків немає. Наприклад, до Одеси квитки розпродано за чотири дні наперед, і навіть тим, кому квитки потрібні терміново, ми допомогти не можемо, адже бронь начальника потягу скасовано.
