Суд першої інстанції засудив 61-річного Віктора Мороза до семи років позбавлення волі за доведення до самогубства свого неповнолітнього сина.
У серпні 2006 року в одній з квартир по вулиці З. Космодем’янської у Чернівцях рідні виявили повішаним неповнолітнього Олега Салунського (прізвища головних осіб змінено з етичних міркувань). Причому, вони одразу накинулися на батька потерпілого, 61-річного Віктора Мороза, вважаючи, що саме він причетний до самогубства 16-річного хлопця. Батько був напідпитку і ледве відбиваючись, сипав прокльонами. Як заявила пізніше дружина підсудного, Марія Петрівна, її чоловік кілька разів на тиждень вживав алкогольні напої. Для придбання спиртного крав гроші в дружини і двох дочок, а також виносив домашнє майно і збував. Бійки, сварки, ненависть – в такій атмосфері ріс Олег Салунський.
Рідного тата
називав вітчимом
За словами матері покійного, батько не сприймав сина, з дитинства бив і принижував хлопчину. Не цікавився, де і як той вчиться. Більше того, на прохання слідчого назвати дати народження сина і двох дочок не зміг цього зробити.
– Напередодні самогубства Олег прийшов додому, – розповідає Марія Петрівна, – й поскаржився, що коли був у залі комп’ютерних ігор, туди прийшов батько і почав привселюдно лаятися, обізвав "голубим", казав "щоби ти додому більше не вернувся". Подібне коїлося ледь не щодня. Олег мав відразу до батька, а якось сказав, що так жити більше не може. Син нарікав, що в нього не витримують нерви і треба десь заробляти гроші, щоб винайняти квартиру. А перед своїми товаришами Олег цурався тата, казав, що він йому не рідний батько, а вітчим.
Того злощасного дня мати спілкувалася з сином по телефону, бо була на роботі. Олег повідомив, що батько знову напідпитку і в них черговий конфлікт. Повернувшись з роботи, жінка виявила, що двері її кімнати зачинені. Це її не здивувало, бо щоранку вона забивала їх цвяхом, щоб чоловік-п’яничка туди не зайшов і не викрав домашні речі. У відповідь на запитання, де син, чоловік відповів лайкою. Жінка подумала, що Олег у комп’ютерному залі, який знаходиться неподалік їхнього будинку. А невдовзі прийшла дочка Наталка зі своїм приятелем, але батько почав виганяти їх з хати і лаятися. Вони забрали маму і пішли до кафе. Коли ж повернулися, виламали двері. Те, що побачили, шокувало всіх. Викликали міліцію, лікарів. Але було пізно. Ймовірно, трагедія сталася тоді, коли мати з дочкою були в кафе.
"Батько
не любив нас..."
Молодша дочка Юлія довідалася про смерть брата з телефонного повідомлення Наталки. Коли приїхала на квартиру, побачила батька на ліжку – у крові від побоїв рідних людей. Не втрималася від ударів і вона: не контролюючи себе, схопила табурет і кинулася на тата. Пізніше з’ясувалося, що батько напередодні вкрав у сина 50 гривень, які йому дала мама для придбання комп’ютерних дисків, які юнак перепродував на ринках.
– Батько не любив нас тому, що на нас потрібно було витрачати гроші, які він хотів пропивати, – вважає Юлія. – Якось у грудні 2002 року він пішов на кухню за ножем і хотів вдарити мене в живіт, але я прикрилася коліном, і він влучив у гомілку. Це відбувалося на очах дванадцятирічного брата, який дуже перелякався. З його допомогою викинула ніж і втекла з дому. У лікарні сказала, що поранилася сама, бо боялась батька.
Як розповідали на слідстві очевидці, підсудний, побачивши сина в зашморгу, сказав: "Ну й дідько з ним!"
ВИСНОВОК СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ:
"Впродовж 2002-2006 років підсудний, зловживаючи алкогольними напоями, на грунті пияцтва, систематично принижував людську гідність свого неповнолітнього сина, поширюючи наклепницькі вигадки як у колі сім’ї, так і за її межами, а також принизливо, вороже ставився в присутності потерпілого до членів сім’ї, спонукав у потерпілого формування психологічного стану, характерного для розвитку психотравмуючої ситуації, висловлювався на його адресу образливо-нецензурною лайкою, називав, зокрема, особою гомосексуальної спрямованості. Зазначені дії відбувалися в присутності близьких родичів потерпілого, що, в свою чергу, формувало в неповнолітнього такі риси особистості, як відсутність соціальної комфортності, нестійку самооцінку та невпевненість у собі, залежність від тих, хто оточує".
