Тіло молодого підприємця з Мамаївців витягли сьомого грудня з водозабірника на території колишнього свинокомплексу біля Витилівки. 26-річний Юрій Собко зник ще 29 листопада. А за підозрою у його вбивстві шостого грудня затримали двох підприємців із села Валява. Головна версія вбивства – небажання передавати потерпілому куплену ним в одного з підприємців будівлю.
– Ми з Юрою працювали разом, – розповідає брат-близнюк загиблого Василь. – 29 листопада ми приїхали з ринку, і кожен попрямував до себе додому. Десь приблизно о 20.00 на мою мобілку почали надходити переадресовані з мобільного телефона брата дзвінки. Я зрозумів, що у Юри щось із мобільним або він поза зоною досяжності. А приблизно о 23.30 зателефонувала його дружина і сказала, що Юра поїхав до підприємця з Валяви і його досі немає. Я заїхав за нею, і ми разом вирушили на пошуки брата. Біля ресторану "Козак Мамай" побачили "Ніссан", що належав Юрі. Машина була зачинена. Я зайшов до ресторану і запитав у дівчат-офіціанток, чи не заходив до них чоловік такої ж зовнішності, як я (ми ж близнюки). Вони відповіли що не заходив, але машина стоїть поблизу ресторану вже досить довго. Ми почекали біля автомобіля, Юра так і не з’явився. Оскільки він сказав, що їде до підприємця з Валяви, я зрозумів, навіщо вони мали зустрітися.
"Мабуть, Юра відчував біду
і намагався попередити"
Річ у тім, що підприємець продав нам приміщення заготконтори у Кіцмані. Ми збиралися там відкрити цех з пошиву рукавиць. Юра дав йому за приміщення завдаток, потім ще кілька разів певні суми. Загалом сума сягнула понад 70 тисяч доларів. Але підприємець нам не давав документи на приміщення: то вони у нього були неготові, то казав, що їде до Польщі, хоча його в селі бачили. Так тягнулося понад півроку. Того вечора брат поїхав з цього приводу до нього. Ми ж мали певні зобов’язання перед іншими людьми, і Юра не хотів, щоби виглядало так, ніби ми щось крутимо. Тож коли він зник, ми з його дружиною поїхали до того приміщення, гадали, може, він там. Але там теж брата не було. У лікарні лежала наша мати, тож подумали, що він у неї. Мама сказала, що Юра телефонував, питав, чи їй нічого не треба привези. Потім з’ясувалося, що він і своїй першій дружині телефонував, казав, що він з тим підприємцем у Валяві (перша жінка також звідти). Потім, коли говорив зі своєю теперішньою дружиною, також сказав, що зустрічається з цим підприємцем. А потім сказав, що не має можливості більше говорити, і вимкнув телефон. Мабуть, Юра відчував біду і намагався якось попередити.
Наступного дня я знову повернувся до ресторану. Автомобіль і далі був там, тож я звернувся до міліції. Приїхала слідчо-оперативна група. Вони відкрили машину, почали відбитки знімати. Я ще першого разу звернув увагу, що машину припарковано не так, як це зробив би брат. Я його дуже добре знаю. Коли відкрили машину, виявилося, що її, хоч вона і стоїть на рівному місці, поставлено на ручне гальмо. Брат би так ніколи не вчинив. Коли я зустрівся з тим підприємцем, він мене запевнив, що Юрій від нього поїхав. Він потім ще дуже хотів зі мною зустрітися, щоби вирішити питання з тим приміщенням, але я сказав, що у мене брат зник і зараз не до того.
"Як можна було так вчинити?"
Брата знайшли у мішку – великому китайському баулі – у водозабірнику на території колишнього свинокомплексу біля Витилівки. Підозрюють, що той підприємець зі своїм найближчим помічником вивезли Юру туди. Вони вдарили його цеглою по голові, а коли він отямився і спробував вирватися, добивали, а потім задушили. Це жахливо. Ми ж тих хлопців змалку знаємо, раніше жили у Валяві. Моя дитина з дитиною того підприємця до одного садочку ходить. Ми часто зустрічалися. Як можна було так вчинити? У Юри залишилося двоє дітей від першого шлюбу і півторамісячна дитина від другого. Тільки два тижні минуло відтоді, як її охрестили.
Чоловіка вбивали майже годину
Прокурор області порушив кримінальну справу за фактом убивства. За словами Миколи Макаревича, вбивство надзвичайно жорстоке. Чоловіка вбивали майже годину, перевозили з місця на місце. Підозрювані намагалися приховати сліди злочину: почистили автомобіль, в якому перевозили потерпілого, намагалися знищити свої речі, в яких скоювали злочин. Тіло втопили, сподівалися, що його не знайдуть, бо прив’язали до мішка вантаж. Вони навіть вигадали собі алібі.
Микола Макаревич сподівається, що суд врахує жорстокість злочину і винні у ньому отримають максимальне покарання – довічне ув’язнення. За його словами, жорстокість шокувала навіть бувалих оперативників. З подібним на Буковині правоохоронці вже давно не стикалися.