За вже буденними інформаційними повідомленнями про чергові вибухи по всіх земних широтах – від Лондона до Новобогданівки та від Єгипту до Дагестану, за відомостями про черговий прояв традиційного англійського чорного гумору (полісмени, які до відомих подій ходили взагалі без зброї, тепер отримали т. зв. ліцензію на вбивство – не сподобалося якомусь веселому "боббі", як вбраний той чи інший пасажир метро: ба-бах! – смерть настає миттєво, американський дикий Захід відпочиває), за оптимістичними рапортами про нові досягнення партії і уряду якось загубилася цікава інформація з Росії. Там президент Путін підписав новий закон про вибори до їхньої Думи, за яким цілком скасовуються вибори за одномандатними округами, партіям заборонено утворювати блоки, а приписується йти на вибори самостійно і – що головне – виборчий бар’єр з 5% підвищується до 7%. Недобиті російські ліберальні демократи (не плутати із соколами Жириновського) вже оголосили, що цей закон суттєво посприяє остаточному утвердженню автократії в Росії, порівнюють Путіна з Мусcоліні, який підняв було виборчий закон до 12%, внаслідок чого його фашистська партія отримала близько 80% ( до речі, Муссоліні, як і згодом Путіна, західні журналісти спершу теж називали "кумедним маленьким чоловічком"), та "простим язиком" кажуть, що путінський режим загвинчуватиме гайки доти, доки російській демократії не настане та сама гайка.
Що би це могло означати для України? Політологічну тривалу банальність, що Україна із запізненням на 3-4 роки повторює кожен політичний маневр Росії, ніби спростував минулорічний помаранчевий Майдан – тут, мовляв, Україна недосяжно випередила Росію. Та якщо відкинути "національну гордість малоросів" і зазирнути глибше, то можна припустити, що Україна тепер повторила той російський помаранчевий Майдан, який свого часу відкрив Горбачов, а закрив Єльцин. Тож чи є підстави сподіватися, що Україна і цього разу повторить Росію в сенсі зміни виборчого закону, а якщо точніше, істотного підвищення прохідного бар’єра, ну хоча би до 5%? Голова ВРУ Литвин сказав, що це неможливо, бо за це не проголосує необхідна кількість депутатів. Але це станом на середину літа, а з приходом гарячої осені все може змінитися. Закореніла, перегрупована, осміліла опозиція, схоже, посилить свою деструктивну роботу у парламенті і заведе там перманентний хаос. За таких умов перед владою постане гостра необхідність збудувати реальну, а не віртуальну більшість у Верховній Раді наступного скликання. А для цього знадобиться політичний досвід братньої Росії: припинення забавок із демократією, локалізація конкретного внутрішнього ворога у стінах парламенту і, як превентивний удар – підняття відсоткового бар’єра. Технологічно це без проблем можна здійснити шляхом змови великих парламентських фракцій із обов’язковим залученням комуністів, відсікаючи дрібні фракції як від цього процесу, так і від входження до нового складу ВРУ. Народові пояснять... хоча народові на цей час, очевидно, буде байдуже. Зате після березня 2006 року суттєво загвинтяться політичні гайки. Для початку у Верховній Раді. Зокрема, нардепівську вольницю буде ліквідовано, як Катериною Другою Запорізьку Січ. n
