Смерть Аслана Масхадова, лідера чеченських сепаратистів і останнього легітимного, всенародно обраного президента Ічкерії, стала черговою ланкою у ланцюгу політичних убивств на терені колишнього СРСР. Її можна розглядати в одному ряду із замахом на Віктора Ющенка та дуже підозрілим "вчадінням" прем’єр-міністра Грузії Зураба Жванії. Закономірністю цих трагедій і драм є те, що об’єкти вдалих і – на щастя – невдалих замахів позиціонувалися як або відверто антиросійські, або дуже прозахідні політики.
Віктор Ющенко – не антиросійський політик, але, згадаймо, як його сприймали в Росії, та й частково в Україні, в період розпалу виборчої кампанії, до отруєння, – це був тоді "ворог Москви №1"!
Зураб Жванія був ключовою постаттю у виконавчій владі постреволюційної Грузії, яка взяла чітку прозахідну орієнтацію, що зіпсувало стосунки з Росією. Чого варті лише вимоги якнайшвидшого виведення російських баз з грузинської території?!
Аслан Масхадов був для Росії, радше для Кремля, страшним не тому, що очолював бойовиків (Шаміль Басаєв у цьому сенсі набагато страшніший), а тому, що невтомно закликав російську сторону до мирних переговорів. А кому той мир потрібен, якщо на війні здобуваються величезні політичні й фінансові капітали?! А що люди гинуть, то на це, з одного боку, воля Божа, з іншого – воля Аллаха.
Таким чином вимальовується зловісна геополітична конфігурація: Росію з південно-західного боку охоплює дуга політичних замахів зі смертельними вислідами і без таких. За "дивним" збігом обставин на цю дугу накладається інша геополітична конфігурація – співтовариство країн, відомих під абревіатурою ГУАМ. Особливо це стало помітним після парламентських виборів у Молдові, де місцеві комуністи підтвердили довіру до себе з боку більшості населення. Але це вже далеко не ті комуністи, які перемагали на виборах 2001 року. Їхній лідер Володимир Воронін перебрав від опозиції відверту антиросійську риторику й оголосив крутий курс Молдови на євроінтеграцію і ще крутіший – на Україну. Крім того, Кишинів закликає відновити вісь Україна – Молдова – Грузія, яка би протистояла "кремлівському неоімперіалізму". То що, виходить, тепер треба чекати на резонансне політичне вбивство в Молдові?! Чи, може, в Киргизії, де розгорається "революція юрт", за аналогом грузинської "трояндової" та української "помаранчевої" революцій?! Хай Бог милує наших колишніх республік-сестер, але вже різко загострилася ситуація на кордоні між Молдовою і Придністров’ям і невідомо, що буде в Киргизії – київський Майдан чи пекінська Тяньаньмень…
В Україні утворюється своя власна конфігурація політичних замахів. Той же Віктор Ющенко – Георгій Кирпа – Юрій Кравченко… Знову ж таки за "дивним" збігом обставин ці смерті кружляють довкола постаті колишнього президента Леоніда Кучми. Жахливо про це думати, але за законами геометрії це пекельне коло ще не замкнулося.
