Про це один з найскромніших наших тренерів розповів в інтерв’ю "МБ" після свого "золотого" 50-річного ювілею, який Віктор Прокопович відсвяткував дуже скромно.– Деякі люди з набагато меншими досягненнями святкують подібні ювілеї надзвичайно помпезно...
– Ювілей ювілеєм, але це день народження, на який мають зібратися, вважаю, лише найближчі і приємні люди. А святкувати з великим розмахом – це не для мене.
– Як ви гадаєте, скромність більше допомагала вам у житті чи навпаки?
– Напевно, десь 50х50. Але я така людина, і змінюватися не хочу. Тим більше, коли вже "п’ятдесятку розміняв" (сміється – авт).
– З титулованих вихованців хто першим привітав?
– Бронзова призерка Кубка СРСР Інна Муртазіна. Вона, до речі, ніколи не забуває про мій день народження. Вважаю її найвідданішою вихованкою. Потім на мобільному побачив номер Ольги Панчук. З Німеччини вітав вихованець, Данило Тубеншлак зі США зателефонував...
– Якщо оглянутися назад, хотіли би щось змінити?
– Гадаю, якщо повернутися на умовний старт, все одно пройшов би спортивний шлях. Можливо, просто в іншому виді спорту.
– Закохалися ще в якісь види спорту?
– Вважаю, недарма "королевою спорту" називають легку атлетику. Це дуже потрібний вид, який розвиває людину гармонійно. Та й такого насильства, як у деяких єдиноборствах, немає. Я десь півтора року регулярно бігаю і почуваюся чудово.
– І все-таки ви найбільше відомі, як тренер з боротьби самбо і дзюдо. Коли очікувати нових зірок?
– Років через три, гадаю, мають "вистрелити" декілька хлопців. Але це вже будуть не лише мої вихованці, а й сина Юрія, з яким ми працюємо в тандемі. Діти його люблять, тягнуться за ним. Відчувається, що йому ця робота подобається, а отже, і результати обов’язково будуть! Звісно, мрію, щоби син перевищив мої досягнення.
