Удруге поспіль спортсменом року на Буковині став титулований чернівецький бігун з кіцманським корінням Іван Гешко. Як і торік, у рейтингу народної популярності, який визначається за підсумками опитування серед фахівців та читачів, "Український Іван Грозний" набагато випередив інших знаних земляків. Утім інакше й бути не могло, адже вихованець заслуженого працівника фізичної культури і спорту Георгія Миронюка як розпочав сезон-2004 на мажорі – рекордом України у приміщенні на дистанції 1500 м, встановленим у Штуттгарті (Німеччина), так і завершив – блискучою перемогою з рекордом траси на милі по шосе у Ньюкаслі (Англія). Між цими стартами у Івана було ще багато яскравих виступів на змаганнях найвищого світового гатунку та чимало здобутих нагород, у тому числі "срібло" зимового чемпіонату світу на тій же дистанції 1500 м. Але у першому інтерв’ю у ролі дворазового кращого спортсмена краю з "Білою грозою чорного континенту" і студентом ЧТЕІ КНТЕУ ми говорили не лише про спортивні успіхи…Змагання – це робота,
а не "кінець світу"
– Рік тому ти зізнався, що давно мріяв очолити десятку кращих спортсменів краю. Тепер ти вже є незаперечним лідером народного рейтингу. Ця вершина для тебе все ще залишається стимулом?
– Як і раніше, приємно входити до десятки кращих, особливо за народною версією. А тим паче – очолювати її. Не думаю, що народне визнання комусь може не подобатися.
– У 2004 році ти побував у багатьох країнах. З якою з них пов’язані найприємніші спогади, якщо не брати до уваги показаний там результат?
– Дуже сподобався Брюссель. Є міста, які вражають своїми історичними пам’ятками, а там – багато великих будинків (по 40-60 поверхів) зі скляними стінами. Це неординарно, тому мені було цікаво.
– А з історичних місць?
– Афіни. Шкода, що в мене не було можливості нормально подивитися це місто. Був лише в Акрополі. "Екскурсійна програма" на змаганнях тісно пов’язана з програмою спортивною. Якщо після змагань залишається час, завжди намагаюся подивитися місто. Але, на жаль, частіше часу обмаль – стартуєш пізно ввечері, а другого дня до обіду вже перелітаєш або додому, або на інший старт.
– Життєвий графік не надто насичений?
– Не те слово. За таких умов час дуже швидко минає. Життя вимірюється проміжками від одних до інших стартів. Хоча… Все так швидко минає, що життя вимірюється сезонами (сміється – авт.). А кожен сезон поділяється на "до" і "після" якихось важливих змагань. Хоча "кінцем світу" для мене не є жоден старт, у тому числі Олімпіада. Для вболівальників кожні великі змагання – це свято, а для мене – робота, яка приносить задоволення.
Дехто досі не "зрозумів" жарт про Корольову
– Цього року ти дозволив собі навіть відпочити…
– Перша в житті відпустка у повному розумінні цього слова тривала 10 днів. Провів я їх у Єгипті – у Шарен Ель-Шейх.
– Гуляв "за повною програмою"?
– ???
– Казино, дівчата…
– До казино я не ходжу, і взагалі азартними іграми не захоплююся. А дівчата (загадково посміхнувся – авт.)… Засмагати було з ким.
– Чутки тебе в олімпійський рік навіть одружували…
– (Сміється – авт.). Найпам’ятнішим було "одруження" 1 квітня (публікація в газеті "Молодий буковинець" та на сайті champion.com.ua про те, що Гешко "відбив" у Тарзана Наташу Корольову – прим. авт.). Народ у нас ніби з гумором, але багато хто й досі не зрозумів, що то був просто жарт.
– Як відомо, тебе запрошували до журі на конкурс краси…
– Змушений був відмовитися у зв’язку з поїздкою на змагання. Але на "Міс "МБ" із задоволенням "оцінюватиму" красунь. Тим паче, що такий досвід у мене вже є – на дискотеках (сміється – авт.).
– Дискотеки ще трапляються у твоєму "божевільному" графіку?
– Рідко, але вписуються.
– І де можна побачити Івана Гешка, який танцює?
– Я не так часто вибираюся на дискотеки, щоби бути десь постійним клієнтом. Буваю на різних дискотеках.
Узимку заплановано лише декілька стартів
– Перед Олімпіадою було чимало розмов про покращення фінансування українського спорту та, зокрема, олімпійської збірної. Як ти гадаєш, воно у нас достатнє?
– Ні – це не те слово. Його, можна сказати, майже немає. Більш-менш пристойне фінансування здійснюється на рівні призерів літніх чемпіонатів світу та Олімпіад, та й то лише протягом року після відповідного успіху. Але у спорті ніхто не може гарантувати собі призове місце. І тільки-но спортсмен світового рівня залишається за межею призової трійки на "залікових" для фінансування змаганнях, він автоматично позбувається президентської стипендії. А це значно ускладнює підготовку. У нас прийнято, що тренер і спортсмен мають постійно ходити до чиновників і випрошувати гроші на якісь поїздки чи збори. Хоча, на мою думку, все мало би бути навпаки – чиновники мали би приходити і цікавитися, що потрібно для нормальної підготовки. Але це поки що залишається мрією.
– Якби фінансування було кращим?..
– … Тоді в Афінах Буковину, впевнений, представляв би не лише я.
– З планами на наступний сезон визначився?
– Взимку ми з Георгієм Георгійовичем запланували лише декілька стартів. А потім готуватимемося до літнього чемпіонату світу. Крім того, звісно, теж братиму участь і у низці міжнародних змагань.
– Поки що непідкореним для тебе залишається літній рекорд України на дистанції 800 метрів…
– Сподіваюся, наступного сезону матиму більше можливостей стартувати на цій дистанції. І, звісно, за можливості, спробую побити рекорд. Хоча не скажу, що це для мене самоціль.
– Ти вже обжив квартиру, яку тобі виділила мерія у Чернівцях?
– Процес "обживання" триває і зараз. Але я дедалі більше почуваюся чернівчанином. Новий рік вперше зустрів у "Маленькому Парижі".
Детальніше інтерв’ю з Іваном Гешком можна прочитати у січневому числі спортивно-розважального видання "Супер!"
