Майже трагічною фігурою у буквальному сенсі виглядав маленький оригінал, адвокат карликової статури, що як юрист був майстром своєї справи. У слабкої статі цей юрист мав великий успіх. Його дотепність примушувала забувати його зріст, тим більше, що за своїми пропорціями він був бездоганним, до того ж ще й чудовим ковзанярем. Визнання, яким він користувався у жінок, зіграло з ним одного разу поганий жарт. Коли якось у вікні завиднілася вродлива голівка, яка так добре пасувала до чудової фігури, і поманила доктора права пальцем до себе, він не роздумував жодної хвилини. Але, увійшовши до помешкання, побачив вродливу жінку та її маленького сина, які саме трапезували. І тут дама показала пальцем на гостя і мовила до свого синочка, який відмовлявся їсти шпинат: "Ось бачиш? Як не будеш їсти шпинат, то залишишся таким маленьким, як оцей пан!" А відтак до адвоката, якому відібрало мову: "Дуже дякую Вам, пане, за Вашу люб’язну допомогу!"
Виходячи з Герренгассе (вул. О. Кобилянської) можна було натрапити на кіоск, який торгував тютюновими виробами, себто "трафік". Хто був власником цього важливого закладу, я вже не пам’ятаю, але знаю, що там була лотозбірня. До цієї лотозбірні регулярно приходила одна проста жінка, яка аж ніяк не хотіла ставити на "амбо" чи "терно", а тільки довідатися: "Скажіть мені, будь ласка, я нічого не виграла в лото?" І ввічливий комерсант не втрачав терпіння відповідати: "На жаль, цього разу – ні!"
Цей діалог почув якось пан фон Табора, світський чоловік, і здивувався: "Невже ця жінка грає в лото?" – "Та ні! Вона вірить, що може виграти, і подумки бере участь у кожному розігруванні!" – "Тоді зробіть ось що: візьміть гульден, і коли вона прийде наступного разу, виплатіть їй як виграш!"
Через два тижні постійна клієнтка лото знову з’явилася: "Чи я нічого не виграла?" – "Цього разу – так!" І їй було виплачено гульден. Тоді вона захоплено вигукнула: "Бачите, я завжди казала це! Якщо маєш щастя, то не потрібно ніякого льоса, аби виграти!"
Був у Чернівцях вегетаріанський ресторан Фрідмана (з іншого кінця Рінгплацу по Руссіше), який охоче відвідували як християни, так і євреї. Там був один кельнер – також оригінал. Його вислови потім передавали з вуст в уста, як, наприклад, той, де йшлося про вареники – страву, яка в трикутній формі містила
повноту смакових відчуттів. Якось один клієнт замовив вареники з вишнями. І що ж йому принесли? Вареники з сиром!
Коли він запротестував, то отримав відповідь: "Ну, то й що? Хіба вареники з сиром погані?" (Георг Дроздовський "Тоді в
Чернівцях і довкола").
Фотоісторія
Вийшла друком чудово ілюстрована книга про Чернівці для німецьких туристів "Czernowitz. Die Geschichte einer untergegangenen Kulturmetropole". Автори статей – німецькі дослідники, деяких з них вже й немає серед живих. У створенні книги також взяли участь Петро Рихло і Богдан Загайський.
Упорядник видання ставив собі за мету показати Чернівці як поліетнічний та полікультурний куток колишньої Австрійської імперії, де й досі зберігається дух тих часів.
Серед численних ілюстрацій – унікальні старовинні знімки Чернівців, які за якістю не поступаються сучасним, фотографії сучасного міста із краєвидами театру, університету, Калинівського ринку та порепаного віконечка напівпідвальної квартири, в яких колись мешкали євреї.
