Російський цар Олександр під час перебування у Чернівцях часто прогулювався вулицями міста. У той час можна було увійти і вийти з міста лише пред’явивши паспорт, тому навкруги була посилена охорона. На третій день свого перебування Олександр пішки подався на Горече, щоб оглянути там церкву. Коли він дістався околиці, його зупинив охоронець з міщан. При наполяганні Олександра, аби його пропустили, міщанин вилаяв його і не пропускав, доки той не назвався, що він Олександр. Міщанин не розгубився і сказав: "Ваша Величність повинні були б мені раніше сказати про це, тоді я не став би так лаятися і так ревно виконувати свою службу". Трохи далі, біля церкви на Горечому, на Олександра накинулися собаки. Цар захищався палицею, вирваною з огорожі, доки не вийшли люди і не відізвали собак. Цар, увійшовши до церкви, застав там пароха, який голосно молився. Цей хитрий священик зрозумів, що до церкви ввійшла висока особа, і почав так заповзято молитися за Олександра і його почет, що цар запитав, чому він не молиться за свого цісаря. Той відповів: "За свого ми молимося щодня, а за Олександра слід особливо молитися, тому що він іноземець і гість і йому потрібна Божа поміч у конгресі". Олександр похвалив священика і попросив покласти йому на голову Євангеліє та благословити його. Потім він поцілував священику руку, дав йому 50 дукатів і знову пішки повернувся до Чернівців" (Р.Ф.Кайндль. "Історія Чернівців").
До речі, палиця, якою російський цар оборонявся від собак, ще довго зберігалася у церкві як святиня...
