Коли місцеві літні люди щемно розповідають, що "ось у наші часи все було зовсім інакше" – не вірте. Різдвяні свята минали так само весело, пили так само багато, а закохані через ревнощі підпалювали хати і розпорювали собі животи.Перша історія трапилася у
Чернівцях наприкінці 80-х років XIX століття. До чернівецького магістрату "дали знати, що біля залізниці лежить якийсь труп". Спеціально створена для таких випадків комісія одразу ж виїхала на місце і справді "застала якийсь труп" (газета "Буковина", 1897). Доктор Фінклєр оглянув задубілий труп і велів послати за "ратунковим возом". Приїхав віз, і "раптом труп починає вставати. Комісія – в ноги зі страху. Тілько др. Фінклєрови удалося перемогти в собі загальну паніку і сконстатувати, що "труп" був на смерть п’яним".
Історії, пов’язані з коханням у наших краях, мали ще більш драматичний характер. Тими ж роками гардеробник чернівецького театру Шпіцер розпоров собі живіт. Важко пораненого закоханого відвезли до крайового шпиталю. Посмертної записки нещасний не залишив, але, як засвідчив допит його колег, Шпіцер був безнайдійно закоханий в актрису театру. Красуня, зрозуміло, помічала нещасного лише тоді, коли здавала до гардеробу манто із дорогого хутра, але декількох її посмішок було достатньо, щоби серце закоханого забилося: "Ось вона!"
Убив себе через кохання і "богацький син з Молодії" Іван Молоч. "Його асентерували до стрільців до Львова, – пише "Буковина", – а дома лишала ся єго любка – тож волів смерть, ніж розлуку. Вистрілом зі стрільби зробив він конець своєму життю".
А ось газдиня з Мамаївців Аксенія Гужуманих не стала пороти собі живіт через нещасне кохання. Вона …підпалила власну хату. "Єї чоловік заглядав до чорнобрової сусідки. Не помагали ні просьби, ні грозьби Аксенії. Невірний муж чим раз більше липнув до чужої жінки, … а занехтував свою. Того не могла знести Аксентія. Помстити ся доконче, то була єї гадка. Коли чоловіка не було вдома, она підложила огонь під власну стріху. Огонь знищив усі господарські будинки. Надбіг чоловік з поля та застав тілько румовище, а на згарищах стоїть жінка простоволоса та й кличе: "Пішов твій маєток як твоя любов до мене!" Чи мав на те відповісти невірний чоловік – чи ні – не знаємо, але … Власть провела Аксенію до суду і там будуть розбирати єї серцеву справу з правового боку…"
