Дослідники української етнографії давно дійшли висновку, що більшість наших народних звичаїв та обрядів походять із язичництва, з дохристиянських часів. Буковинський народознавець Авксентій Яківчук вважає, що це особливо помітно на прикладі так званого старого Нового року.
– Багато передноворічних святкових дій пов’язано з весняними роботами (сіяння, побажання гарного врожаю, приросту тварин тощо). Це пояснюється тим, що наші далекі предки новий рік зустрічали навесні. Ще донедавна у селах Буковини побутував дуже гарний новорічний звичай "гейкання" – по суті, весняний.
Вранці 13 січня невеличкі гурти дітей ходили попід вікнами і промовляли речитативом:
Гей, гей! Кілько в решеті дірочок,
а на оборі овечок.
Гей, гей! Кілько в плоті коликів,
а на оборі воликів.
Гей, гей! Дванадцять волів,
дванадцять коров,
Аби наш газда був здоров!
Господарі дякували за привітання і обдаровували дітей. На жаль, ця традиція зараз зникла, зате залишилися інші, пов’язані з настанням нового року. Зокрема, маланкування – особливо популярне і поширене на Буковині. Маланка – це карнавал, який, до речі, у більшості народів ще й зараз влаштовують навесні. У Маланці, чи, як її ще називають на Буковині, переберії дуже мало регламентованого і багато імпровізації. Звичайно, є певні обов’язкові персонажі, але навіть для них немає чітко визначеного сценарію і текстів.
Не втрачено і звичай сіяння. Діти, набравши повні кишені зерна, поспішають засівати. Господарі приймають їх із радістю, бо вважається, що коли новорічного ранку першим до хати увійде хлопчик – в ній весь рік пануватиме добробут і щастя. Згідно з давнім звичаєм, посівальники йшли насамперед до своїх хрещених батьків та родичів. Сіяти годилося лише до початку святкового богослужіння в церкві.
Персонажі Маланки
Здебільшого до вас під час Маланки можуть завітати сама Маланка (хлопець, переодягнений у дівчину), її наречений Василь, Козак, Дід, Баба, Циган, Циганка, Ведмідь, Коза, Лікар, Коваль, Сажотрус.
Кожен із персонажів має виконувати свою роль під час маланкування. Ведмідь намагається повалити когось на землю, а Циган його втихомирює. За це той, кого він боронив, мусить заплатити. Коза буцається. Коли вона нападає на Діда, він дістає дерев’яного ножа і нібито намагається її зарізати. Коза втікає, перевертаючи все довкола. Щоби вона не зруйнувала домівку, Дідові слід заплатити, і він її заспокоїть. Коваль, Лікар, Сажотрус пропонують господарям свої послуги. Від них також краще відкупитися.
Пісня-щедрівка про Маланку
Ой на Маланки із вечора
Пасла Маланка два качура,
Ой пасла, пасла – загубила.
Пішла шукати – заблудила.
Ой, приблудила в чисте поле,
Ой, там Василько плужком оре.
– Ой ти, Василю, Василечку,
Виведи мене на стежечку.
Я буду тебе шанувати,
По тричі на день годувати,
Щосуботоньки цілувати,
Щонеділеньки милувати.
Віршик для посівальника
Сійся-родися, жито, пшениця
І всяка пашниця…
Хай пропаде весь кукіль
І не мучить вас мозіль.
І не кашляйте ніколи
Від Миколи до Миколи…
Щоб мука була смачна
І не видно в скрині дна,
І не було сварки в хаті,
Ані вітру на загаті,
Щоб усе був хліб і ніж,
Як голоден – сядь і їж…
Щоб водилися при хаті
І без чубка, і чубаті,
М’ясні, носні і поросні.
І гніді, й довговолосні,
І капуста головчаста,
І петрушка коренаста,
І щоб діти всі здорові,
Кашу їсти всі готові!
Щоб вам з них була потіха,
Ну, а грошей – хоч з півміха!..
Анонс
На Маланку запрошує музей під відкритим небом.
13 січня, об 11 годині, розпочнеться свято Маланки у Чернівецькому музеї народної архітектури і побуту. Усіх охочих посвяткувати у старовинному, так би мовити, антуражі, серед справжніх сільських хат минулих століть, запрошують на свято.
