– Слід дотримуватися двох умов. Перша: християнин, який хоче увійти до храму, має бути охрещеним. Друга: аби була користь йому від відвідин храму, треба мати намір помолитися, взяти благодаті. Супроводжують цей намір такі атрибути. Потрібно осінити себе хресним знаменням: один раз, якщо немає при вході хреста чи ікони, які прийнято вшановувати поцілунком, а якщо є, то хрестимося тричі – двічі до цілування ікони і один раз опісля. До того ж, хрест розп’яття або ікону Спасителя цілуємо у ноги, а Богородицю та святих – у руку. Так робимо всюди і завжди – і у храмі, і вдома. Після пошанування ікони, входячи до храму, прихиляємо коліна й мовимо молитви, висловлючи намір, з яким прийшли.
Де має стояти віруючий
– Є усталений порядок щодо того, хто в якій частині храму займає місце. Оскільки Бог сотворив найперше Адама, чоловіки стоять праворуч. Спереду стоять літні жінки, які вже вільні від природної та випадкової нечистоти. А ті, які ще можуть бути в очищенні, стають у задній (західній) частині церкви біля вхідних дверей. Лівий бік храму займають невинні дівиці – лице людства. Якщо дівчатам до 12 років, вони можуть бути у церкві без покрову на голові. Неодружені хлопці завжди мають молитися на хорах (на балконі). Діти моляться у святилищі найближче до вівтаря. Літні і хворі люди мають право сидіти в храмі; для них тут передбачено лавиці.
Скільки ставити свічок?
– Мирянин може жертвувати свічечку за спокій мертвих і за живих. Це добре, але свічка у церкві залишає кіптяву, а це – негатив. Шляхетніше чинить той, хто вкладає свою пожертву до скарбниці храму, не ставлячи свічок і не просячи Бога про те чи інше. Шляхетні не дозволяють собі просити в Бога щось за свою пожертву, а все залишають на Божу волю: ти сам, Господи, знаєш як розпоряджатися мною та моєю пожертвою.
Зосереджуйтеся
на молитві
– Хто буде у Святому храмі розсипати свою увагу на другорядні речі, тому не буде дано зосередження на молитві або інакше – дару молитви. Це стосується обертання, ходіння, шепотіння і всього другорядного, що не є молитвою.
