У вівторок, 18 грудня, 226 народних депутатів – членів фракцій БЮТ і "Наша Україна – Народна самооборона" проголосували за призначення новим Прем’єр-міністром України Юлії Тимошенко.
Кожен зі 156 депутатів фракції особисто піднімав руку і підтверджував, що голосує за призначення Ю. Тимошенко. Лідер БЮТ теж проголосувала – сама за себе.
За Тимошенко також проголосували 70 з 72 членів фракції НУ-НС. Не голосував Іван Сподаренко, який перебуває в реанімації, а Іван Плющ утримався.
Фракції Партії регіонів, Блоку Литвина та КПУ не виявили бажання голосувати.
Верховна Рада також проголосувала за новий склад уряду – 227 голосів "за".
До складу уряду Тимошенко потрапили й два екс-буковинці: міністр культури Василь Вовкун, що був колись актором муздрамтеатру імені О. Кобилянської, та голова Чернівецької облдержадміністрації у 1996-1998 роках Георгій Філіпчук.
У Чернівцях голосування за Тимошенко викликало ажіотаж серед деяких мешканців – багато торговців на ринках вдень навіть бігали додому дивитися телевізор. Хвилювалися й місцеві чиновники, адже часті зміни урядів найбільше впливають на їх роботу.
– Коли я підняв свою руку, відчув, що ми обов’язково переможемо. Бо на цей раз мою руку ніхто насильно не опустить і мій голос не відмінить (як це сталося з системою "Рада", коли карточки "не спрацювали" і волевиявлення їх власників не зарахували), – розповів "МБ" народний депутат від БЮТ Петро ГАСЮК. – Я привітав особисто Георгія Філіпчука з міністерською посадою – і як земляка, і як людину, з якою разом працював.

Чого нам очікувати від нового уряду
Ярослав КИРПУШКО, ДИРЕКТОР БУКОВИНСЬКОГО ЦЕНТРУ РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА РОЗВИТКУ:
Люди від жодного уряду не повинні нічого чекати, і ні від кого нічого не дочекаються. Якщо хтось бігав з базару дивитися телевізор і цих людей було так само багато, як 2004 року чи 2005-го, то я хотів би, щоб їх було менше. Бо чим швидше люди припинять чекати "благ", тим цікавіше в країні буде жити. Чому люди чогось чекають, я не розумію. Так звані "кормові" пенсії, зарплати і допомоги, які дає той чи інший уряд, нікому реально не допомагають. Загалом в країні йде боротьба між групами багатіїв. А все те, що відбувається останні 16 років, називається первинним накопиченням капіталу. Незалежно від того, який уряд перебуває при владі. Ці капітали різні групи накопичують по-різному. Зараз добрим "бізнесом" стало казнокрадство, бо в бюджеті завелися певні кошти, які можна розтягти. Інший "бізнес" – контрабанда, коли вигадують митні збори, які певні групи людей мають змогу обійти. Третій напрямок накопичення капіталу – лихварство. Де прибуток більший, ніж 100% на рік, там вже й на рідну маму не зважають, не те що на народ. Четверте – нещадна експлуатація ресурсів – і людських, і природних. Ще відкриють ринок землі, щоби декілька сімей поділили його між собою. Тут рахунок вже йде не на сотні мільйонів, чи мільярди, а на сотні мільярдів. Поки що жоден уряд цю систему не змінив і, очевидно, не має наміру змінювати. Більше того, українські уряди – складова частина цієї системи. В Україні п’ять-десять сімей ділять власність і ресурси, а урядовці або сприяють їм у цьому, або безпосередньо беруть участь. На користь якої з цих сімей працює той чи інший уряд, немає значення. Головне, щоби люди не чекали, що їм щось перепаде. Не буде ні доброго "царя", ні "героя". І чим більше буде людей, які нічого не чекають від влади, тим швидше "на горі" замисляться на тим, щоби не давати "подачки", а потроху змінювати систему”.

Ігор БУРКУТ, ПОЛІТОЛОГ:
Плюс у тому, що країна нарешті отримала уряд, який повинен відповідати за свою діяльність. Хоча назвати його урядом професіоналів дуже важко. Адже Єхануров не дуже підходить за своїм попереднім досвідом до посади міністра оборони. Так само Філіпчук – до посади міністра екології, чи Шандра – до міністра з питань надзвичайних ситуацій. Водночас деякі посади обійняли люди, які мають чималий досвід роботи у своїх сферах. Прогнозувати перспективи другого уряду Тимошенко складно. Адже помаранчева коаліція багато обіцяла. Щоби виконати соціальні обіцянки, необхідне швидке і стабільне економічне зростання. Проте, за деякими прогнозами, 2008 року Україну очікує значна інфляція. Психологічна складність роботи уряду в тому, що БЮТ обіцяв Україні прорив у майбутнє. Тому частина виборців має завищені сподівання. Як правило, вони закінчуються розчаруванням. Тому, краще не очікувати дива, а розраховувати на звичний нам процес просування держави до малозрозумілої мети за невизначеним маршрутом. Тоді й не буде зневіри”