Цього дня було ухвалено указ, за яким, окрім організації владою пожежних обозів, від мешканців та власників громадських та виробничих будівель вимагали, щоби вони утримували засоби для гасіння пожеж. Ось текст цього Указу:
У К А З
про протипожежну безпеку в цісарсько-королівському місті Чернівці від 16 червня 1782 року.
Всім жителям міста Чернівці, боярам, мазилам, купцям, священикам, торгівцям, євреям.
Кожен повинен постійно тримати у своєму будинку восьмивідрову або десятивідрову діжку з водою.
Взимку діжку тримати у будинку або в іншому теплому місці біля будинку, щоб вода не замерзала.
Казани для зберігання води в адміністративних будинках, корчмах, трактирах і у єврейських товариствах ремісників повинні завжди бути повні води.
Адміністрацією (окружного управління) прийнято рішення про постійне утримання чотирьох поштових упряжних коней, які знаходилися б у розпорядженні ветафа (начальника охорони при окружному управлінні) на випадок виникнення пожежі в якому-небудь будинку для того, щоби можна було використовувати коней і казан з водою для гасіння пожежі.
У 1787-1822 роках видавалися циркуляри Галицького губернатора, які регламентували протипожежні правила під час будівництва та ремонту будівель. А циркуляром N 63159 від 23 грудня 1823 року, який видали за вказівкою австрійського цісаря після спустошливої пожежі у місті Надвірній, Чернівецьке цісарське окружне управління зобов’язали створити протипожежні пости у всіх містах і державних маєтках. Саме цей циркуляр дав поштовх розвитку пожежної охорони краю.
В австрійський період пожежна охорона краю здійснювалася добровільними пожежними командами, на озброєнні яких переважно були ручні пожежні насоси і кінно-діжкові ходи.
1888 року пожежна команда Чернівців отримала на озброєння парову пожежну машину.
1910 року за кошти Чернівецького магістрату в місті реконструювали будівлю пожежної команди, до якої зробили прибудову. Ця будівля збереглася досі – в ній розміщується СДПЧ-1 з охорони Шевченківського району.
У 1930-х роках (румунський період окупації) пожежна команда міста мала штат до 120 осіб. На бойове чергування щоденно заступали три бойові відділення загальною чисельністю 33 чоловіки. На озброєнні частини були: один автонасос на шасі "Шевроле", дві автоцистерни на шасі "Форд" на
4 тонни води кожна, механічна драбина на 4 коліна, що висувалась на 20 метрів.
Після возз’єднання Буковини з Україною 1940 року організували нову структуру пожежної охорони області.
На базі існуючих за румунської окупації пожежних команд у червні 1940 року створили міські пожежні команди в Чернівцях, Хотині та Сторожинці. У Чернівцях команда налічувала 90 осіб. У Хотині та Сторожинці пожежні команди мали штати по 42 чоловіки. Також у них були пристосовані автоцистерни з ручним насосом, коні.
Сьогодні міста та селища міського типу Буковини від пожеж охороняють 13 самостійних державних пожежних частин та 11 професійних пожежних частин, з них 3 – з охорони об’єктів.
