Бали у Чернівцях у ХІХ столітті влаштовували передусім багаті купці. Його організатори щоразу повинні були отримати дозвіл на "нічне музикування" в окружному управлінні.Слід зазначити, що порядок на балах панував ідеальний. Спеціальний "Бальний статут для досягнення більшого порядку і безпеки на дворянських і міщанських балах" від 1803 року регламентував навіть порядок танців та зовнішній вигляд.
"Ніхто на балу, бажаючий танцювати, не може носити шпори. Ніхто не повинен з’являтися у танцювальному залі з шаблею або палицею.
Кожному забороняється у танцювальному і столових залах палити тютюн.
Забороняється вхід на бал ліврейній прислузі.
Без різниці особи кожному нагадувати, щоб поводитися спокійно, миролюбно і гідно, інакше той, хто наважиться діяти проти доброго порядку, буде негайно випроваджуватися або, за обставинами порушення, виводитися військовою вартою".
Тогочасні мешканці Чернівців були неабиякими танцюристами, якщо вірити цьому статуту. Наприклад, за вечір танці змінювалися не менше шести разів:
"Тільки-но бал відкривається, звичайно, о 7-й годині вечора, то танцюється від цієї години до 9-ї по-польськи і так зване плескання не дозволяється. Далі танцюється: з 9-ї до 10-ї – по-німецьки, з 10-ї до половини 11-ї – менует, з половини 11-ї до 11-ї – мазурка або кадриль, з 11-ї до 12-ї – відпочинок, з 12-ї до 1-ї – саваж, з 1-ї до 2-ї – по-польськи, з 2-ї до половини 3-ї – по-німецьки, з половини 3-ї до 3-ї – мазурка або краков’як і з 3-ї до 4-ї – по-польськи.
Змінити встановлений порядок танців міг лише "відряджений з політичного боку окружний інспекційний комісар". Якщо на міщанському балу з’являлися молдавські міщани, то призначали час і для їхнього національного танцю".
