Ці вибори ще по-справжньому не розпочалися, вони мають пів-України противників і невідомо чи взагалі відбудуться, як про це погарячкував президент Ющенко, а від них уже всі втомилися. За винятком, звісно, БЮТ, "Нашої України", Луценка та кількох десятків дрібних політичних партій, які знову ще на щось сподіваються, а також тих важливих посадовців, які від цих примарних виборів не лише втомилися, а й нагло захворіли. Співчуваємо, звичайно. Але є підозра, що ця, не знати якого діагнозу, хвороба кількох членів ЦВК і, ймовірно, деяких суддів КС може набути затяжного характеру. Аж до певного логічного кінця. А ним у нашій історії може бути як скасування, так і перенесення (суті це не міняє) дочасних парламентських виборів, що би там не заявляла баба Параска з новеньким квитком партії НСНУ. Одне слово, виборів – повноцінних і легітимних – 27 травня не буде, вірогідність цього 99,6%, якщо хто пам’ятає цю зловісну цифру, пов’язану з тілом Георгія Гонгадзе і надіями на демократію в Україні без Кучми.
Різні заангажовані мозкові центри у поті чола працюють над тим, як основним політичним гравцям вийти з цієї кризи, зберігши, як кажуть, обличчя. Найлегше Юлії Тимошенко, вона виграє за будь-якого варіанту розвитку подій: якщо вибори таки відбудуться, в неї з’являється ще один шанс стати прем’єр-міністром (може, і не цілої України, але хто на то зважає), якщо Ющенко скасує, тобто перенесе вибори, у неї за рахунок помаранчевого електорату істотно зросте рейтинг. Ющенко програє за будь-яких умов, хіба що піде шляхом пакистанського генерала (на сьогодні – президента) Первеза Мушарафа – розжене всіх, впровадить пряме президентське правління і переконає США, що це і є справжня демократія з національним українським колоритом. Янукович може крупно виграти, якщо Конституційний Суд морально знищить Ющенка, тобто визнає його указ незаконним. Після цього регіонали візьмуть владу всерйоз і надовго.
Але доки підневільні аналітики міркують, як їхнім політбосам вийти сухими з води, ті, кому не байдужа Україна, думають саме про неї. Справжнім радикальним і, очевидно, ефективним оздоровленням політичної атмосфери України була б одномоментна заміна ВСІЄЇ верхівки і прихід до влади нового політичного покоління, не пов’язаного ні з совком, ні з великим бізнесом, ні з криміналом. Це, звичайно, утопія, мрія. Хоча реальний механізм для повної ротації політичного класу є. Нардеп і науковець Дмитро Видрін пропонує такий шлях: нові вибори відбуваються, але перед тим змінюються правила гри, у виборах не повинні брати участі народні депутати будь-якого скликання, прохідний бар’єр стає нульовим, крім того, відновлюється пропорційно-мажоритарна система (депутати обираються як за партійними списками, так і по територіальних округах). Мудра схема, але, якщо чесно, то нездійсненна. А тим не менше для всіх нинішніх зверхників України це шанс увійти в історію великими державними діячами, а не дрібними деструктивними політиканами. Якби вони змінили закони, вдосконалили Конституцію і мирно відійшли в політичне небуття, звільнивши місце для нових, нащадки прославляли би їх, як де Голля, Черчілля, Маргарет Тетчер, а не зневажали би, як тепер Петлюру, гетьмана Скоропадського, Винниченка…
