Біля ставка у Чорториї Кіцманського району, де гніздяться лебеді, нині добре вторована дорога, бо чимало автомашин приїжджають сюди: довідавшись про те, що птахи голодують і мерзнуть, багато людей намагаються допомогти їм вижити. Про це свідчать і купки зерна на льоду. Ми теж привезли із собою хлібних висівок. Гарний лебідь, помітивши, як корм падає на лід, піднявся, замахав з радості крильми. А потім разом з іншими поволі наблизився до харчу.– Зараз вони вже не дуже голодні і не так змерзли, – розповідає місцевий підприємець Іван Даскалюк. – А ще тиждень тому просто з рук хапали поживу.
За словами Івана Григоровича, біда впала на птахів понад тиждень тому – крига скувала водоймище так, що плавати лебедям довелося на невеликій площі. А птахів тут понад 70, притуляться один до одного і гріються.
– Я двічі на тиждень привожу їм корм, – продовжує Іван Даскалюк. – Але коли розпочалися морози, приходжу і бачу, що двоє з них сидять неподалік якось заніміло – один замерз, а другого забрали ветлікарі з району. Чому ці двоє відділилися від гурту, незрозуміло: чи самі пішли, чи їх відігнали інші птахи. Це – молоді птахи, які ще не звикли до морозів.
Першим поцікавився зимівлею лебедів голова Кіцманської райради Мирослав Сандуляк, який постійно телефонує Іванові Григоровичу, а тепер домовився у Неполоковецькому комбінаті хлібопродуктів про виділення корму для них. І це добре, хоча підприємець виділяє лебедям корм із власних запасів. Навідуються на лебединий ставок й інші місцеві жителі, скажімо, єгер Любомир Гафійчук, приїжджають сюди й екологи з Кіцманя. Але ніхто не сподівався, що лебеді не витримають сильного морозу. До речі, ці птахи ніколи не виходять на берег, тому ніхто не знає, як їх вберегти від холоду.
Як розповів Іван Даскалюк, лебеді поселилися в цих місцях ще наприкінці 80-х років. Спочатку з’явилася одна пара, а пізніше, ближче до зими, прилетіло ще декілька птахів. Найбільше ж їх було взимку 2002 року – 146. Торік восени гніздилося 80, а перед останніми морозами плавало всього 20 птахів. Найцікавіша пора для лебедів – весна, коли вони починають паруватися, тоді – місце під сонцем відвойовує найсильніша пара, інші гніздяться на інших водоймищах, навіть у сусідній Івано-Франківській області. Під час парування вони розганяють всіх диких качок. А разом птахи, як правило, збираються восени, перед настанням зими. Як каже Іван Даскалюк, добре, якби ставок хтось взяв в оренду, тоді був би й постійний доглядач за лебедями, а так все залежить від благодаті природи і доброї волі людей. Хоча, приміром, до цієї справи могла б долучитися і Брусницька сільська рада, інші органи влади, громадські організації.
– Якось я довідався про те, що один з тутешніх мешканців нібито вполював чи хотів вполювати лебедя, – згадує Іван Григорович. – Зустрівся з чоловіком і переконав його не шкодити птахам, і він клявся, що й пальцем не зачепить лебедів. Це ж краса, а не здобич для мисливця.
Нині Іван Григорович щодня навідується до лебединого царства, аби, якщо виникне необхідність, допомогти власноруч чи повідомити про біду екологів. Лебеді впізнають його ще здалеку.
