У неділю, 25 лютого, в Чернівцях з поїздкою побував лідер громадського руху "Народна самооборона" Юрій Луценко. На Соборній площі о 18.00 послухати популярного політика зібралося декілька тисяч буковинців. Ю. Луценко закликав людей організовуватися для захисту своїх прав та взяти участь у марші справедливості на Київ, який "Народна самооборона" планує провести незабаром, щойно потеплішає. Кореспондентові "МБ" вдалося поспілкуватися з політиком.
– Пане Юрію, ви намагаєтеся активізувати людей на захист своїх прав. Досі це нікому не вдавалося. Чи не побоюєтеся, що з цього нічого не вийде?
– Завжди дотримуюся китайського прислів’я "Дорогу подолає той, хто йде". Коли я встановлював перші намети акції "Україна без Кучми" без рішення СПУ, активістом якої тоді був, мені теж казали, що здолати тодішній авторитарний режим неможливо, що він дуже вкорінений і це ні до чого не призведе. Але не минуло й чотирьох років, як режим Кучми відійшов у минуле. Я розумію, що цей процес тривалий, але хтось повинен його розпочати. Я відчуваю у собі сили і переконаний, що саме так повинно бути.
"Нас заколисують, що ніхто нічого
не хоче. Це все дурня"
– Ви проголосили на весну марш – справедливості на Київ, але навесні українці більше люблять ходити на городи і дачі. Впевнені, що люди підтримають цю акцію?
– Ми робимо акцент на результативні громадянські акції на місцях для розв’язання локальних проблем. І лише після того, як буде результат, маємо продемонструвати владі і політикам, що суспільство не спить. Нас заколисують, що ніхто нічого вже не хоче, що усі сидять по крайніх хатах. Це все дурня. Люди готові запитати владу, як вона виконує свої обіцянки. Гадаю, похід буде масовим.
– Що саме будете вимагати?
– Ці гасла вписуються у формулу: нагадати президентові, щоби він був лідером нації, а не місцем переговорів Мороза і Януковича. Він повинен чути людей, а не політиків, які досягли влади шляхом брехні і зради. В Януковича ми запитаємо, де покращання нашого життя вже сьогодні. А в парламенту, чому, наприклад, на усі фельдшерсько-акушерські пункти виділено менше грошей, ніж на лікарню у Феофанії.
– До "Народної самооборони" йдуть люди з різними поглядами. Впевнені, що якщо примкнете до якоїсь партії, без вас рух буде діяти?
– Я сподіваюся, що цей рух лише на перших порах буде залежати від активності Луценка. В його основі повинно бути багато організацій самооборони – екологічні, базарні, патріотичні, які відстоюватимуть інтереси людей. І вони рано чи пізно вже не будуть потребувати вождів. А я найближчим часом не планую повертатися до жодної партії. Я хочу дати політикам науку, що джерелом влади є народ, а вони – лише слуги. І я їм дам цю науку.
– Але ж рано чи пізно вам доведеться визначатися політично?
– Я буду робити все, щоби демократи йшли на вибори єдиним списком. Якщо "Наша Україна" оздоровиться від своїх внутрішніх проблем, то було би правильно, щоби на її базі утворилася нова політична сила, яка би мала об’єднати: 6% нинішніх прихильників "Нашої України", 6% розчарованих помаранчевих, ще 6% колишніх виборців соціалістів та 5% протестного електорату східних регіонів, який розуміє брехливість тамтешніх політиків.
– Ви готові очолити таку силу?
– Якщо така сила буде і мені запропонують її очолити, я погоджуся. Бо це національна потреба.
– Але вас і зараз розглядають як кандидата на голову "Нашої України"?
– Я розмовляв з керівництвом "Нашої України" і сказав, що не вірю в те, що відродити партію можна лише через призначення туди чергового популярного парашутиста. Ці проблеми більш глибинні. Нині "Наша Україна" є недостатньою силою для творення на її базі нової політичної сили. Їй самій потрібно очиститися знизу.
– Зараз Секретаріат Президента мобілізує до "Нашої України" губернаторів та інших чиновників. То ж чи має партія, що оновлюється такими методами, перспективу?
– Сьогодні у Балоги (керівника Секретаріату Президента, – ред.) важка ситуація. З одного боку, він усвідомлює, що "любі друзі" призвели до втрати підтримки і партії, і президента. А з іншого – він має адміністративну посаду і на нього мають вплив люди, які його оточують. А методи, між іншим, залежать від працівників низового рівня. Я переконаний, що Балога ніколи не дозволить собі будувати партію телефонним правом. На жаль, на Буковині дуже стійкі традиції адміністративного перефарбування. Тут політичні діячі звикли чути з Києва те, що вони хочуть чути, а не те, що є насправді. Якщо ж справді такі речі є, то це не призведе до демократизації цієї партії.
– Побоючись втратити своїх виборців, і помаранчеві, і синьо-білі далі товчуться на своїх виборчих полях. Але це ж не шлях до об’єднання країни.
– Перед тим, як проголосити "Народну самооборону", ми задекларували вихід з тупика помаранчево-біло-синього протистояння. Не можна будувати національну політику на цьому розколі. Ця ситуація дуже небезпечна. Я готовий відповідати на запитання про мову, НАТО, ЄЕП, УПА. Але це дуже заполітизовані питання. Треба говорити про те, що нас об’єднує. Про соціально-економічні, моральні проблеми суспільства. І якщо будуть дострокові вибори і певні політики будуть далі грати на двопартійності та протистоянні, я зроблю усе, щоби цього не сталося. Я не хочу жити у розділеній і ворогуючій країні.
"Луценко, який
у 47 років поливає троянди, –
це неможливо"
– Ющенко ще здатний бути лідером, який може протиставити двом іншим силам третю, щоби не допустити остаточного політичного розподілу країни?
– Так. Я впевнений, що попри усю критику, попри намагання усіх тих, хто ще нещодавно хотів поцілувати його якомога нижче, Президент є символом Майдану і української перспективи. Він має як ніколи великі зобов’язання, але й дуже малі можливості. Але в нього є можливість звернутися до людей і опертися на них. Майже завершений реванш неокучмістів стукає йому у вікна, що треба апелювати до людей. Я не будую "Народну самооборону", щоби врятувати Ющенка, але Ющенко зможе врятувати країну, опершись на "Народну самооборону".
– А у вас президентських амбіцій немає?
– Точно немає. Я багато енергії і здоров’я вклав у те, щоби Ющенко став президентом. А він працює лише два роки. Тому говорити про те, хто буде після нього, зараз недоречно. Треба працювати, щоби він виконав свої обіцянки. Я б не хотів, у свої роки стати президентом, бо після цієї посади уже нічого робити. А Луценко, який у 47 років поливає троянди, – з моєю енергією – це неможливо. Я хотів би попрацювати на інших посадах, де ще можна багато чого навчитися і досягти. З перспективою росту.