Ця невеличка військова одиниця зі студентів на чолі з учителями за допомогою двох команд панцерних поїздів мала захищати підступи до столиці України. Бій був нерівний, але почуття гордості, любов до своєї землі наснажували молодих юнаків. До сьогодні ніхто не сказав, чому так сталося, що хоробрих юнаків віддано у ворожу пащу. З погляду військової тактики і стратегії бій під Крутами інакше і не міг скінчитися. Київський уряд, прогаявши час і не зорганізувавши оборони столиці, змушений був послати студентів на оборону міста, щоби забезпечити собі евакуацію. Ті, хто залишилися живими під Крутами, в Києві уряду вже не застали. Центр міста захопив ворог, і рештки крутян змушені були давати собі раду, хто як міг. (О. Мостіпака)
