Від школярів лунали запитання не лише на релігійну тематику, але й етичного та світоглядного плану. Наприклад, п’ятикласників цікавило: "Що важливіше – багатство чи віра? Як поводитися в церкві? Чи можна брехати, якщо в тому є користь? Що чекає кожного в майбутньому? Як це вдається Богу бачити людей через стіни?"Отець Ярослав намагався в доступній для дітей формі пояснити суть Великоднього посту, розповів про походження нерукотворного образу Ісуса Христа та церковний іконостас. Упродовж уроку школярі записали ще понад п’ятдесят запитань до отця Ярослава і з нетерпінням чекають на наступні зустрічі зі священиком.
– Ці зустрічі не лише мені на користь, але й повчальні для наших дітей, – розповідає отець Української Православної Церкви Київського Патріархату Ярослав ВОВКОВИЧ. – У них назріло чимало питань щодо релігії та віри, тож за їхньої ініціативи ми проводимо вже другу спільну зустріч. Питання від дітей лунають постійно, серед учнів цього класу є чимало моїх парафіян, тож відповідати на запитання доводиться регулярно. Звісно, діти ставлять і такі питання, на які я не можу відповісти, "все в премудрості Божій", не все нам можна обговорювати. На сьогодні такі зустрічі ми організовуємо лише з п’ятим класом. Сподіваюся, що вони стануть постійними, будемо залишатися й після уроків, адже державою поки що не затверджено такі заняття. Я радий з того, що діти проявляють зацікавленість до релігії.
– З попереднім моїм випуском зустрічей зі священиком у нас не було – заборонили, – каже класний керівник 5-В класу загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступеня села Стрілецький Кут Світлана СОПІВНИК. – А ось потреба в цьому була велика. Річ у тім, що після кількох згвалтувань у селі і аналізу цієї ситуації виявили, що підлітки стають просто некерованими. Однак Бога вони бояться. Тож етичний аспект релігійного виховання, на мою думку, є надзвичайно важливим.
Своїх п’ятикласників я вирішила виховувати й привчати до віри змалку. Адже без духовності у нас немає майбутнього. Ми влаштували виставу на Святого Миколая й запросили священика. Вже тоді діти потягнули руки із запитаннями. Ініціатива йшла від самих дітей. Ми з дітьми бачимося й говоримо на релігійну тематику і в неділю біля церкви.
Спершу я запитала думку батьківського колективу щодо зустрічей на уроках зі священиком. Жодних заперечень не було, навіть від тих батьків, що сповідують протестантську, а не православну віру. У нас же мета одна – вберегти наших дітей. Зі свого педагогічного досвіду скажу, що в кожному класі є важкі діти, а словами "Бог усе бачить" вдається їх легко вгамувати.
