У цьому віці дитина починає усвідомлювати себе як особистість і самостверджується у зіткненнях з іншими. Тому між одинадцятилітніми нерідко бувають бійки, в яких вони намагаються з’ясувати: хто ж із них сильніший і витриваліший. Їхня агресивність – це пошуки свого "Я", яке почало змінюватися. Навчившись протистояти, вони навчаться і співпрацювати, але не відразу – на це потрібен час. Величезна втрата енергії повинна бути компенсована. Тому в одинадцятилітніх з’являється "вовчий апетит". Вони багато їдять, при цьому дуже поспішають, неначе за ними хтось женеться.
У цьому віці у дітей можуть різко змінитися смаки – те, що раніше любили, тепер їм не подобається і навпаки. Дітей важко вкласти спати, вони тягнуть час: просять дати дочитати до кінця сторінку, коли дочитали – просять ще чаю, яблуко тощо. Небажання лягати спати вчасно пояснюється ще й тим, що діти вважають себе вже дорослими.
Найгірше одинадцятилітні поводять себе вдома. Вони бунтують, сперечаються з будь-якого приводу, не хочуть допомагати, поводяться задерикувато, а інколи й нахабно. Вдома діти ухиляються від будь-якої роботи, а якщо їх примушують – виконують її будь-як. Однак на те, що їм до душі, витрачають безліч часу і сил. Одяг і взуття діти зазвичай розкидають по всій квартирі, а потім довго шукають "загублену" річ.
Більшість дітей цього віку ходять до школи із задоволенням. Їх приваблює спілкування з однокласниками. Ці діти дуже непосидючі, балакучі, на уроці постійно обмінюються записками, перемовляються, голосно сміються. Вчитель повинен мати неабияке терпіння і такт, щоби не розгніватись і не розкричатися на невгамовних розбишак. Іноді педагоги, яким легко викладати у 10-11-х класах, безпорадні в 5-6-му.
У цьому віці діти дуже ревнують батьків до молодших братів і сестер. Вони не люблять самотності, їм подобається бути в центрі сімейних подій. Тому батьки повинні радитися з дітьми з будь-яких питань, вислуховувати роздуми і намагатися робити так, щоби вони відчували себе учасниками процесу розв’язання родинних проблем.
