Дитячі психологи запевняють, що 70 відсотків усіх негараздів у поведінці дітей спричинено психічним дискомфортом. Через нього діти замикаються, припускаються поганих вчинків. Наприклад, можуть вкрасти гроші у батьків та однолітків, а можуть і захворіти. Часто саме від люблячих, турботливих батьків дитина отримує відчуття невпевненості у собі, непотрібності, меншовартості та інші комплекси, які й порушують внутрішній комфорт. Навчіть дитину фантазувати
Прорахунком сучасних батьків є брак спілкування з дітьми. Ані дорогі іграшки, ані смачна їжа, ані красивий одяг не можуть дати дитині відчуття потрібності. Натомість його дає тепла, щира розмова з мамою, татом та час, проведений разом. Психолог Олена Колесник вважає, що покоління молодих батьків просто не навчене спілкуватися із синами та доньками. Зайняті мами підкидають малюків бабусям, наймають нянь. Діти не можуть пристосуватися і стають нервовими, вередливими. І, як наслідок, особистість формується в екстремальних умовах. Велику роль у пізнанні світу та формуванні поглядів відіграють дитячі розваги. Читайте дітям народні казки, в яких закладено прості житейські істини, мудрі поради, ідеали добра. Простежте, як дитина грається на самоті з іграшками. У грі дитина повинна фантазувати – це дасть їй змогу пережити ситуації, які справили сильне враження.
Однак на заміну сімейним читанням прийшли комп’ютерні ігри, телепередачі, кіно- і мультфільми, які демонструють агресію, жорстокість, потворність. Дорослі часто навіть не уявляють, що відбувається у вразливій дитячій психіці під час перегляду таких програм. Притаманні дітям страхи не лише не розвіюються, а й поглиблюються.
Діти пізнають світ навпомацки
Погані вчинки – один зі способів пізнати світ, – вважають психологи. Дитину не можна убезпечити від помилок покараннями чи залякуваннями – вона все одно чинитиме їх. Часто батьків шокує, коли з’ясовується, що їхня дитина поцупила цукерки чи копійки. Насправді крадіжки – поширене явище серед дітей, адже вони пізнають життя не теоретично, а практично, "навпомацки". Чи стане така поведінка для них нормою – багато в чому залежить від батьків. Скажімо, як чинити, коли дитина захоплено каже: "Мамо, так прикольно, ми з другом взяли у магазині по снікерсу, а цього ніхто не помітив!". Розповідати, що дитина порушила закон, чи покарати? У першому випадку дитина може не зрозуміти, а друге призведе лише до того, що наступного разу дитина просто нічого не розповість. Краще знайти слова, завдяки яким дитина зрозуміє, що її вчинок зробив боляче іншим людям. Наприклад, продавцю, який не дорахується грошей, і його можуть за це покарати. І врешті вам, адже ви засмутилися через цей вчинок.
Для дітей будь-якого віку увага батьків є надзвичайно важливою. Йдеться не про надмірну опіку, яка лише дратує, робить дітей неспроможними до прийняття рішень, а про півгодини-годину теплої дружньої розмови щодня на важливі для сина чи доньки теми.
