Усім батькам хочеться бути добрими, щоби діти їх розуміли і слухалися з півслова. Але часто буває навпаки, і батьки шукають різні методи впливу на своє дитя. Психологи всі методи впливу класифікують на три типи: емоційне покарання, із застосуванням сили і роз’яснення. Навряд чи батьки щоразу користуються одним типом покарання дитини за непослух, але у кожного дорослого є методи, найбільш прийнятні. Розглянемо плюси та мінуси методів покарання.Емоційне покарання
Прагнучи покарати дитину, батьки не розмовляють з нею, холодно іронізують, насміхаються з помилок, демонструють недоброзичливість чи нелюбов, викликають у дитини почуття провини. Цей метод ефективний, ним можна досягти за короткі терміни бажаної поведінки дитини. Але можна й перестаратися: метод небезпечний тим, що в основі його лежить страх дитини втратити любов і повагу найдорожчих у світі людей – батьків. Надмірне застосування такого методу покарання може зробити дитину боязкою і залежною від думки дорослих і навіть ровесників. Психіка дитини стане ламкою, вразливою, малюк потребуватиме постійного погодження своїх дій із оточенням.
Застосування сили
Батьки застосовують фізичну силу, забороняють різноманітні задоволення, матеріальні блага, проявляють загрозу словами: "Ну, ти зараз дістанеш!", "Якщо не припиниш, візьму пасок".
Такий метод впливу миттєво дає свої результати. Здавалося б, мінімум зусиль, а який швидкий результат – дитина поводиться правильно, і всі задоволені. Не поспішайте. По-перше, змінити поведінку дитину примушує страх покарання, а не усвідомлення того, що вона погано поводиться. Коли дитина побачить, що за провину нічого не буде, їй нічого не завадить повторити це знову. Це гальмує моральний розвиток, знижує свідому відповідальність дитини. По-друге, така стратегія ефективна, якщо ви хоча б періодично виконуєте погрози. Але батьки часто відчувають провину за суворе покарання і прагнуть залагодити її подарунками. Згодом дитина буде сприймати фізичне покарання як плату за наступне задоволення. Якщо ж батьки цілком серйозно сприймають фізичне покарання як відновлення справедливості, дитина вважатиме, що усі проблеми треба розв’язувати лише силою. І, зрештою, дитина навряд чи буде поважати таких батьків – вона просто їх боятиметься.
Роз’яснення
Цей метод вимагає постійного пояснення: чому така поведінка дитини неприпустима. Треба весь час показувати, як її вчинки виглядають в очах оточення, яка поведінка вважається нормою чи необхідністю. Чимало батьків цей метод дисциплінування сприймають доволі скептично. Мовляв, "скільки не кажи, а вона (дитина) все одно за своє", "все, як об стінку горохом". Справді, цей метод впливу вимагає багато часу, терпіння, а результат видно не одразу. Водночас позитивні сторони цього методу очевидні: навіть під час конфліктів у батьків із дитиною зберігаються гарні, дружні стосунки, дитина швидко вчиться бути дорослою і відповідати за свої вчинки, вона насправді поважає батьків, дослухається до їхньої думки.
Але чому роз’яснення не завжди ефективне? Щоби з’ясувати це, дайте відповідь для себе: коли ви почали застосовувати цей метод? Якщо вашій дитині менше трьох років, то результату не видно, оскільки дитина поки що не може контролювати свою поведінку, і з часом ви обов’язково побачите віддачу. Якщо дитина старша, тоді згадайте, як часто ви застосовуєте цю стратегію. Якщо все-таки більше застосовуєте силу чи виховуєте емоціями, то техніка роз’яснення навряд чи буде результативною. Важливо також, щоби цього методу дотримувалися усі члени сім’ї й у рішеннях стосовно дитини були солідарними.
