– Цим ремеслом я займаюся з чотирнадцяти років, – розповідає коваль Володимир ФЕРДЕЙ. – Саме тоді я потрапив до училища з художньої обробки металу. За цей час зробив чимало. Свого часу навіть побував на реставрації Ермітажу в Санкт-Петербурзі. Доводилося реставрувати й Хотинську та Кам’янець-Подільську фортеці. УХотинській фортеці реставрував вхідні двері, двадцять люстр, дев’ять бра в коридорі. – Чи працювали ви над замовленням для Чернівців?
– Були пропозиції, але я відмовився. Пропонували робити огорожу на Театральній площі, але мені не підійшли умови та терміни виконання роботи.
– Які ексклюзивні ковані вироби виготовили для себе?
– Все, що робилося для себе, вдома надовго не затримується. Обов’язково знайдеться хтось зі знайомих, кому цей виріб до вподоби. То підсвічником хтось захопиться, то підставкою під пляшки, вазони, секретери, троянди... Все роздаровую. Так і виходить, що ні в мене, ні в мого начальника вдома нічого кованого немає. Водночас власник кузні давно мріє про ковану підставку для вазонів. Що й казати, "чоботар без чобіт".
Часом знайомі просять подарувати їм на свята ковані вироби, але я цього ніколи не роблю. Адже для ексклюзивних речей потрібно мати натхнення. Був якось у мене такий випадок: зробили ми для подарунка одному товаришеві дровітню, легко пішла. Лише закінчили – під’їхав ще один знайомий йому на новосілля хотілося подарувати теж дровітню. Оскільки я не люблю однакових речей, робота не йшла – мучився тиждень. Тоді, пам’ятаю, я повиганяв з кузні всіх, навіть начальник не витримав зі мною й десяти хвилин.
– Скільки часу займає розробка ідеї?
– Ідея з’являється, як картинка, мушу одразу ж братися до роботи. Часом, коли хтось мене переб’є іншою роботою або потрібно терміново з кимось переговорити, ідея зникає. Я можу потім півроку ходити біля свого творіння, але доробити його не можу.
– Чи копіюють ваші ідеї в інших кузнях?
– Якось один з наших клієнтів замовив 120 квадратних метрів ексклюзивної ковки-прошивки – це коли метал пробивається гарячим і в нього вставляється інший метал. Збирається він лише на прошивці та на заклепках. Квадратний метр найпростішої прошивки металу у нас коштує 400 доларів, є роботи і по 700 доларів за квадратний метр. Паркан зробили й справді унікальним, нічого подібного в Чернівцях не було. Адже я сам розробляв ескіз до найдрібніших деталей. Та не минуло й кількох місяців, як клієнт звернувся до мене з претензіями, бо в його сусіда стоїть точнісінько такий самий паркан. Виявилося, що кмітливий сусід знайшов собі іншу кузню, а ось візерунок паркану сфотографував.
– Ваші ковані вироби виставлялися на аукціоні "Сотбі"?
– Було таке. Виготовлені мною ковані речі потрапили на аукціон випадково. Знайомі одного з моїх колишніх начальників взяли один екземпляр кованих виробів із собою в подарунок до Англії. Хтось там побачив та зацікавився ними. Через певний час зв’язалися зі мною по Інтернету та замовили ще кілька робіт для подарунків. Підставка під вино пішла на "Сотбі" за 170 фунтів стерлінгів. Було продано й підсвічники, підставки для квітів, букети квітів. Зараз роботи на аукціонах не виставляю – просто не вистачає часу.
– Які види робіт користуються найбільшим попитом?
– За кордон замовляють зазвичай дрібні побутові речі – стільці, столики, карнизи, підставки, вішалки. Чернівчан зараз здебільшого цікавлять дашки, а також ворота, паркани. За прості роботи я не беруся. Звичайну роботу в місті роблять дуже багато фірм, їх у нас аж 120. Я ж ціную в усьому творчий підхід. Все повинно робитися зі смаком.
