На такий концерт, який відбудеться у Чернівцях наступного тижня, у светрах і з увімкненими мобільниками не ходять. Львів’яни, які слухали академічні твори у виконанні Олександра Пономарьова в Оперному театрі, проводжали артиста стоячи.
Організатор концерту Олег Сандуляк розповів, що співатиме артист понад дві години. До речі, найдорожчі квитки (а вартість квитків – від 60 до 265 гривень) вже розкупили…
Академічні твори під фонограму не співають
– Чернівці з нетерпінням очікують на ваш приїзд. Розкажіть, будь ласка, що це буде?
– Це буде академічний концерт, в якому я співатиму академічні твори.
До програми увійдуть понад 20 творів. Це відомі арії, мої нові композиції, народні пісні. Будуть і прем’єри – обов’язково.
– Перед яким концертом хвилюєтеся більше: академічним чи естрадним?
– Звичайно, перед академічним, бо на такому концерті набагато важче співати. Академічна класична музика, яку я співаю, – це ті твори, що загалом співають на міжнародних конкурсах вокалістів. Це досить складна програма. Зокрема: романс Неморіно з "Любовного напою" Доніцетті, арії Ленського з "Євгенія Онєгіна" Чайковського, канцона графа Альмавіви з опери "Севільський цирульник".
Звичайно, якщо ти працюєш із симфонічним оркестром, не може бути мови про якусь фонограму.
– З якою командою, колективами ви працюєте на академічних концертах? Хто вам допомагає? Хто підтримує?
– Цього разу приїде оркестр Львівського оперного театру, з яким я виступав нещодавно у Львівському оперному театрі. Це вже не перший такий концерт. 29 квітня відбувся такий у Львові. Приємно було, що за два тижні до виступу розкупили усі квитки. Мені пропонували організувати другий концерт того самого дня, але я не міг зробити цього фізично. Окрім того, буде мій акомпаніатор і викладач Людмила Бєглєцова. Буде Ігор Мамушев – соліст, який допомагає грати естрадні пісні, перероблені для оркестру в академічному стилі.
– Чи траплялися казуси під час ваших класичних виступів?
– Я весь час чомусь забуваю слова романсу "Я помню чудное мгновенье". Посеред тексту. Це через те, що хвилююсь, коли Любов Олексіївна мені підіграє. Це траплялося вже двічі.
– У лютому ви презентували свій новий альбом "Я люблю тільки тебе". Чи користується він популярністю?
– Наскільки мені відомо, за місяць продали понад 50 тисяч екземплярів. Сьогодні це альбом №1 в Україні – не лише серед українських виконавців, а й серед зарубіжних та російських.
– Нещодавно ви записали новий кліп на пісню "Ти дочекайся мене". Чим порадуєте, здивуєте, а можливо, й шокуєте найближчим часом?
– Я так часто не можу шокувати. У мене не виходять пісні щотижня. Поки що я маю надію, що сподобається ця пісня.
"Діти знають підхід, щоби я розм’як"
– Чим закінчився суд з Анжелікою Рудницькою? Чому, на ваш погляд, раптом з’явилася у газеті "Факти" подібна публікація (Анжеліка Рудницька заявила, що Олександр Пономарьов пропонував їй народити від нього дитину, коли Олена Мозгова була вагітною. – ред.)?
– Вона з’явилася не раптом, а за декілька років до цієї публікації. Я тоді не так звертав на це увагу, бо діти ще були маленькими, читати не вміли. Ми не подавали до суду, а просто у газетних статтях повоювали. Анжеліка тоді казала, що це не піар-акція, а вона надала інформацію лише одній газеті. Насправді ж вона говорила про це у кожному своєму інтерв’ю. Чому я подав до суду? Коли роблять з тебе особу, яка ходить і всім пропонує дітей, та ще й під час вагітності дружини… Звичайно, я подав до суду, який виграв. Тепер Анжеліка повинна спростувати поширену нею інформацію, яка не відповідає дійсності.
– Що почуває артист, коли на нього виливають відерце бруду? Чи не виникало бажання зустрітися з Анжелікою і уважно поглянути їй у вічі?
– Ви знаєте, якби вона була хлопцем, я би на неї до суду не подавав…
Але вона – дівчина, і, на жаль, інакше я з нею спілкуватися не можу.
– Як живеться холостяком після стількох років шлюбу?
– Я вже не холостяк – у мене є дівчина. Ми знайомі чотири місяці. Звичайна дівчина з Червонограда, яка вчиться у Києві на економіста.
– Це прихильниця вашої творчості?
– Ні. Ми познайомилися, коли львівське земляцтво організовувало у ніч на 14 січня в Українському домі вечірку.
– Ви суворий батько?
– Нібито з вигляду так, але і Женя, і Зоя знають до мене підхід, щоби я розм’як. Підійшли, обняли, поцілували…Які сварки?
– А що робите, коли вони вас виводять із себе? Чи такого не буває?
– Буває, звичайно. Покричу на них трохи. Ці негативні емоції вийдуть із мене – і все.
"Більше люблю готувати, ніж їсти"
– Хто із сучасних виконавців найбільше подобається? А кому би ви не подали руки?
– Не хочу називати якихось прізвищ, щоби нікого не ображати. У мене немає таких ворогів, яким би я руки не подавав. Так, є стосунки дуже рівні, а є – дуже позитивні і дружні. Мені подобається Кузя Скрябін, Каролінка.
– Яке пиво улюблене? Що любите поїсти?
– Я більше готувати люблю, а поїсти… Борщ люблю український. Сумую, якщо довго його не їм. А пиво люблю "Hike". Можу випити три маленькі пляшки.
– Чи шкодуєте про щось?
– Напевно, ні. Єдине – шкодую через те, що розпалася сім’я, і це не дуже добрий приклад для дітей. Але, можливо, це і добре. Точно, це добре. Єдине негативне у цій історії, що діти отримали недобрий приклад у своєму житті. Але вважаю, що зможу довести своїм іншим життям, що може бути нормальна сім’я. Я покажу приклад, якою повинна бути нормальна сім’я. Та родина розвалилася не з моєї ініціативи і не з моєї вини. Я аналізував довго, думав, і, вважаю, що це добре, що усе так склалося.
– У Чернівцях вас люблять і пам’ятають!
– Дякую. І до зустрічі на концерті!