Марія Виклюк – керівник справжнього райського куточка у Чернівцях – ботанічного саду. Про себе вона жартує, що стільки, як вона тут працює, навіть не живуть – з 1974 року.Дерево гінкго рятує від хвороб
– Не відкрию великої таємниці, якщо скажу, що багато з чернівчан лише теоретично знайомі із ботанічним садом. Що ж це таке і що там росте?
– Ботанічний сад – це підрозділ університету, який має давню історію. Заснований він 1877 року.
Площа саду дуже скромна, він найменший серед ботанічних садів України – 3,5 га з першого дня. Завдання ботанічного саду – це інтродукція (завезення до нас нових видів господарськи цінних видів рослин). У нас ростуть рослини, які, здавалося б, не можуть тут рости.
У колекції близько 3,5 тисячі назв рослин.
– Кажуть, у вас можна купити навіть унікальні рослини...
– Щороку продаємо до 10 тисяч штук рослин.
Можна купити магнолії,
тюльпанове дерево... – усього не перелічиш. Також дерево гінкго, яке сьогодні вважають панацеєю. Це китайська флора. У його листках міститься речовина, яка розріджує кров, розчиняє тромби, вирівнює тиск. У літературі є багато рецептів: одні варять чаї, інші роблять настої на спирті. Є люди, які вже роками лікуються і кажуть, що повернулися до життя. Гінкго можна садити у садах, на подвір’ї.
Продаємо кімнатні рослини. Наприклад, азалії, пальми, папороті, сіянці бананів. Маємо і простий асортимент для місць, де шкода щось посадити, щоби не знищили: традесканції, хлорофітуми. Ціни у нас набагато нижчі за базарні.
– Куди можна звертатися, щоби придбати якусь рослину?
– Можна зателефонувати за номером 3-63-42. До речі, нам дуже часто телефонують, коли хочуть купити магнолії. Ми записуємо телефон і повідомляємо, коли розпочинається продаж. Кімнатні рослини продаємо весь рік.
Наша адреса: вул. Федьковича, 11. Також маємо ще один відділ – на базі дендропарку біля центрального корпусу університету.
Телефон – 52-59-15.
– Сьогодні багато квітникарів-любителів купують привізні рослини. Чи виправдано це?
– Якщо ви купуєте привізні рослини, то знайте, що вони продаються у контейнерному грунті. Торф легкий, і це дуже зручно для транспортування. Якщо купили – тут же пересадіть у грунт, який продається у квіткових магазинах.
Якщо рослини привезли давно і вони зберігаються у тому самому грунті, то ризик великий, вони – потенційно нежиттєздатні. Якщо свіжі, і ви їх одразу після покупки пересадили – ви їх виходите.
Багато привізних рослин – нежиттєздатні. Чому? Усе це робиться з метою бізнесу. Якщо рослини будуть стійкими і довго ростимуть, у виробника пропаде бізнес.
"У керівному кабінеті стіни тиснуть на голову"
– А просто прийти і прогулятися ботанічним садом можна?
– Екскурсії проводять з початком весни. Це залежить від того, як буде з погодою.
Ми би хотіли завести такий порядок, щоби відвідування відбувалися усе ж таки групами. Якщо просяться двоє людей погуляти, ми особливо не заперечуємо. Лише кажемо: "Милуйтеся один одним і природою". Більшість поводяться гідно.
Хоча маємо і проблеми. Дехто під час екскурсій намагається "ущипнути" рослинку, винести її з саду. З дітьми, до речі простіше: їх попередиш – і вони не чіпають рослин. А ось із їхніми педагогами непросто було домовитися. Вони брали собі на пам’ять. Було, що я припиняла екскурсію: "Діти, я просила нічого не чіпати?" – "Просили!" "Мене хтось не послухав, тому вийдіть на вулицю". Ми вийшли на вулицю, і вчителька до мене: "Ну, що ж ви..." Я їй відповіла: "А тепер ідіть і поясніть дітям, через кого ми припинили". Це вона вирішила собі відламати листочок. Така людська природа.
– З року в рік спостерігаю, як на вашій оранжереї час від часу утворюються нові дірки. Як вона зараз?
– Оранжерея потребує капітального ремонту. Вона має багато дірок, крізь які виходить тепло. Також нам дуже "допомагають" люди: йде група молоді вулицею Федьковича, випили пиво – пляшку кинули нам в оранжерею.
Вітринне скло дуже старе.
Кутник проржавів – утворилися перекоси, скло тріскає. Міняти його дуже складно. За проектом, ремонт цієї споруди не передбачений, і якщо з вулиці можна піднятися по риштуванню, то зсередини піднятися до вікон практично неможливо. Ми не самотні з цією проблемою – університетське керівництво повернулося до нас обличчям. Але це великі кошти.
Зараз відвідувачів у оранжерею не впускаємо, бо це небезпечно. Скло може випасти через те, що проржавів кутник.
– Ви – господиня справжнього райського куточка у Чернівцях. Як воно – керувати ботанічним садом?
– Керівником ботанічного саду я стала не так давно. А починала старшим лаборантом ще 1974 року. Полола, поливала, працювала з мікроскопом, насінням, сокирою, ножівкою, тачкою. Підстригала кущі, чистила криницю.
У моєму підпорядкуванні понад 40 людей. А щодо керівного кабінету, то тут стіни тиснуть на голову. Буває таке, що я одягаюся, йду на вулицю, працюю, бо від того отримую задоволення.
Багато було різного. Якось телефонують ввечері: "Маріє Ільківно, зникла з системи вода. Ми не можемо запустити котельню". Я викликаю таксі, беру ліхтар, дорогою підбираємо співробітницю. Вона також сідає з ліхтарем. Таксист аж зблід: "Жінки, а ви куди з ліхтарями?"
– Ви стільки років працюєте із рослинами. Скажіть чесно: вони насправді живі?
– Так. Тому мені шкода зривати квіти. Не люблю, коли мені їх дарують.
Я можу зайти у квітковий ряд і помилуватися квітами, але мені їх шкода, бо це – консерви.
– Як це консерви?
– Вони законсервовані. Їх витримують у спеціальних речовинах, і вони довше зберігаються, але то вже мертві квіти.
– Розповідають, що у ботанічному саду є криниця, яких у Чернівцях навряд чи 2-3 набереться.
– Це правда. До війни там була помпа, і вода подавалася до оранжерей. Після війни криницю засипали. А 5 років тому її реставрували, почистили. Здавали воду на аналіз – вона дуже чиста. Коли приходять люди, які пам’ятають сад до війни, то кажуть, що цю воду називали мінеральною...
– Відомі люди у вас часті гості?
– У нас любив гуляти Назарій Яремчук з Дариною. Часто тут знімають кліпи. Зінкевич, пригадую, знімав.
Буває, що зловживають іменем відомої людини. Часом прибігають: "Нам потрібні магнолії". Пояснюємо, що зараз їх немає, що ще не розпочали продаж. А вони у відповідь: "А нас прислав той-то і той-то", – і називають авторитетне прізвище у Чернівцях. Ніби від цього магнолії швидше ростуть.
