"Помаранчеве небо" зняв український режисер Олександр Кірієнко, бюджет – 2,5 мільйона гривень. Фільм зображує реальні події помаранчевої революції і водночас є історією кохання. Іванна (грає українка Лідія Оболенська) родом зі Львова, вона підтримує Ющенка. Марк (росіянин Олександр Лимарєв, відомий за серіалом "Солдати") – багатий київський хлопець, син губернатора Київщини Задухи. Вони знайомляться під час бійки під стінами Центрвиборчкому. Кохання, яке виникає між ними, призводить до того, що Марк врешті переходить на бік помаранчевих і живе у наметовому містечку на Хрещатику.
Ще задового до появи стрічки її творці запевняли, що там немає політики, а лише кохання. Зйомки "Помаранчевого неба" відбувалися під час річниці Майдану. Тому у кадрі з’являються майже всі учасники помаранчевої революції, і мимоволі виникає думка про вдалий рекламний хід перед виборами. Ще більш декларативно виглядає поява у фільмі Олександра Мороза, який зіграв самого себе. Він виголосив невелику промову біля намету пам’яті Георгія Гонгадзе. Хто саме покликав Мороза у фільм про кохання, невідомо, але генеральним продюсером стрічки є Ярослав Мендусь – давній помічник Мороза та 18-й номер у списку Соцпартії.
Роман Юзвак, заступник директора кінотеатру "Чернівці":
"Як на мене, то є деякі технічні огріхи. Наприклад, іноді незрозуміла мова, не дуже якісний звук, великі переходи між кадрами. Сюжет вийшов заполітизованим”.
Олександр Бойченко, літературознавець:
"Не скажу, що це – шедевр кіномистецтва, але враження залишилися переважно позитивні, особливо на тлі, з одного боку, безпросвітної убогості українських фільмів останніх років, а з іншого – нестримної експансії якісного, але відверто шовіністичного російського кінематографу. Режисер використав дві "вічні", а отже безпрограшні сюжетні схеми – про батьків і дітей та про Ромео й Джульєтту – і досить вправно нанизав на них події помаранчевої революції. Фільм вийшов добрим, теплим, і хепі-енд тут логічний, адже на Майдані в усіх сенсах перемогла любов. Інша справа, що біло-блакитні Монтеккі в масі своїй навряд чи колись помиряться з помаранчевими Капулетті, і нема на це ради. Не знаю, як глядачам на Донбасі, але мені приємно було ще раз побачити на екрані леді Янукович з її безсмертною промовою про "наколотиє апєльсінчікі" або "не такого" – голого й обдовбаного – Шуфрича. А найголовніше, що, сидячи в залі, я ще раз пережив несамовиту атмосферу Майдану. Одне слово, фільм "красивий і корисний", бажано, щоб таких було більше. Зрештою, свої перемоги треба оспівувати: режисери "Братів", "Ментів", "Бумерів" і "Бригад" за нас цього не зроблять”.
Олег Панчук, професор ЧНУ:
"Враження від фільму позитивні. Сподобалася сама постановка, зйомки, гра акторів. Сценарій побудований так, що вдало поєднуються і історичні події, і кохання. У деяких кадрах з’явилися відомі політичні особи, і це робить фільм більш автентичним”.
