«Маємо про себе говорити на весь світ»: Сергій Жадан побував у Чернівцях та поділився думками про роль культури під час війни

У Чернівцях відбулася зустріч із письменником, фронтменом гурту "Жадан і Собаки" та "Лінія Маннергейма" Сергієм Жаданом.

"Наше з гуртом турне розпочалося саме з Чернівців. Ми тут давно не виступали, скучили за цим містом, за цими людьми. Культура не має зупинятися чи замовкати. Це справді важливо як для всіх тих, хто зараз на фронті, так і для тих, хто сьогодні тримає тил", – каже С. Жадан, пише molbuk.ua



"Українські книжки потрібно видавати"

‒ Повернімося до того страшного дня – 24 лютого. Виникало питання щодо творчості: чи варто її продовжувати?
‒ У перші тижні, можливо, навіть упродовж двох-трьох місяців було таке питання до себе: "Чи варто?" Бо тоді думка про творчу діяльність викликала скоріше якесь відторгнення, несприйняття, було дуже важко, тривожно… Зараз також є ті відчуття, але, очевидно, потрібен був певний часовий фільтр, щоби якось звикнути до нових реалій. Сьогодні переконаний, що в Україні всюди мають працювати театри, книгарні, мають відбуватися літературні вечори. У рідному Харкові ми це робимо з весни, тому що це потрібно. Минулого тижня у Харкові в нас був рок-фестиваль у приміщенні опери, куди прийшло близько півтори тисячі людей. Відчуття було дивовижне!



‒ Чи продовжує писати Сергій Жадан?
‒ Продовжую писати, вже сьогодні читав новий вірш. Зараз дописую книгу віршів і сподіваюся, що цього року вона вийде у видавництві Meridian Czernowitz. Хотілося б вірити, що презентація відбудеться після скорішої перемоги. Українські книжки потрібно видавати.

‒ Культура і війна. На вашу думку, у творчості має висвітлюватися те, що відбувається сьогодні?
‒ Чи потрібно фіксувати війну? Так. Дедалі частіше з’являється думка про те, що війну не треба документалізувати саме в художній літературі. Для цього є журналістика та інше. Поетизувати війну, можливо, й не варто. Зараз читач, глядач, слухач від мистецтва та культури чекає іншого… Не просто фіксації ран, болю, трагедій. Можливо, все-таки більше – нагадування про віру, про нашу силу…



"Харків – місто, яке себе захистило"

‒ З перших днів ви займалися у Харкові волонтерством. Як змінилося місто від початку війни?
‒ Перші пів року ми з музикантами вирішили лишитися у місті. Потім побачили, що ситуація більш-менш стабілізувалася. Вирішили, що потрібно їздити, виступати, спілкуватися з людьми в Україні й поза її межами. Дуже багато їздили восени, об’їздили всю Європу. Завдяки благодійним концертам ми збираємо кошти й купуємо багато гарних речей. Минулої осені зібрали понад п’ять мільйонів гривень для ЗСУ. Є, звісно ж, зміни у місті, важко говорити зараз про це... Але це місто, яке себе захистило. Його не порівняєш з містами, де були росіяни… Харків вцілів. До нього повернулися мешканці, вже важко припаркуватися в центрі міста, у супермаркетах черги, але на вулицях все одно порожньо. Важливо, щоб Харків продовжував жити та працювати. Навіть коли обстрілювали житлові квартали, у нас щодня працювали комунальні служби, це психологічно важливо. Гради летіли, а вони робили свою роботу…



‒ Чи є у вас уявлення, якими будуть українці після перемоги?
‒ Боюся, що вийдемо побитими… Сильно побитими… Хочеться сказати щось дуже позитивне, радісне, але, думаю, що варто бути реалістами. Торкнулася вона всіх. З цього стану доведеться виходити, сподіваюся, що станемо відповідальнішими. Врахуємо досвід того, що з нами сталося.

‒ Наскільки важливо, щоб культурна дипломатія була видимою за кордоном, щоб інші люди розуміли нашу ситуацію?
‒ Культурна дипломатія країни, яка воює, – це важлива річ. Згадайте досвід УНР, коли у зв'язку з встановленням на українських землях більшовицької влади, капела на чолі з диригентом хору Кошицем виїхала на гастролі у країни Європи й Америки та навіть за тих умов популяризували українське, щоб за кордоном знали про нашу державу. Культурна дипломатія є не менш важливою, ніж дипломатія держави. Україна вже сильно змінилася, ми ніколи не повернемося до стану 23 лютого. Ми змінюємося, але світ – ні. Тому нам потрібно навчитися про себе говорити. Чітко говорити... Просто слід боротися, щоб нас, українців, чули за межами держави…



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram