Невідома Буковина: у підвалі костелу - цинкові гроби

У Чернівцях в костелі Серця Ісуса є гробниця, де поховані вояки. Це польські легіонери та один козак, які загинули в роки Першої світової війни.

Тепер чернівчани та туристи зможуть відвідати гробницю (крипту) з 60-ма польськими вояками, яку освятили та відкрили у костелі Серця Ісуса . Відновлювальні роботи профінансувала фундація Міністерства культури і національної спадщини Польщі.



На жаль, не вдалося встановити прізвищ загиблих солдатів, отож вони навічно залишаться безіменними. Відомо лише, що вони служили в другій бригаді польських легіонів під керівництвом полковника Йосефа Галлера.

Під час Першої світової війни на Буковині воювали польські легіонери. У серпні 1914 року вони вели жорстокі бої проти російської армії під Раранчею (нині це село Рідківці Новоселицького району). Загиблих вояків поховали на місцевому цвинтарі в братській могилі. У 1923 і 1927 роках була проведена ексгумація і поховання перенесли до Львова та Кракова. А 60 легіонерів перевезли до Чернівців у єзуїтський костел Найсвятішого Серця Ісуса. Цинкові гроби у підвальному приміщенні виявили у 1952 році. І лише через 65 років змогли увіковічити пам’ять загиблих легіонерів.

На адресу парафії Найсвятішого Серця Ісуса надійшов лист від віце-президента Ради міністрів Республіки Польща, міністра культури та національної спадщини Пйотра Глінскі, де він пише:

"Вічний спочинок знайшли тут 60 солдатів. Вони полягли в боях Першої світової війни і назавжди залишилися для нас безіменними, бо не вдалося встановити їхніх прізвищ. Легіонери виконували патріотичний обов’язок, мріючи про вільну країну, якої тоді не існувало на політичній карті Європи. Але вона існувала в їхніх серцях, і свідчення цьому – їхня служба в II бригаді Легіонів Польських під керівництвом полковника Йосефа Галлера".

Факти про костел

*Костел Найсвятішого серця Ісуса – один із найстаріших храмів у Чернівцях. Йому виповнилося 120 років. Реставраційні роботи проводяться на пожертви людей. На його відновлення необхідно понад чотири мільйони доларів.

*Земельну ділянку на тодішній площі Фердинанда громадська рада міста пожертвувала церковній громаді безкоштовно. Будівництво храму обійшлося в 175 тисяч флоринів. Гроші збирали по всьому світу. Благодійні внески на майбутній костел робили і багаті, й бідні. Тодішній ксьондз Ян Бадені радив написати на споруді: "Цей костел споруджено завдяки щедрості міста Чернівці та його мешканців, жертовності капеланів всіх трьох католицьких віросповідань та грошей розпорошених по всьому світу поляків".

*Автором проекту храму і сусіднього монастиря (кляштора) був найвідоміший зодчий Чернівців, директор промислової школи Йозеф Ляйцнер. Костел Найсвятішого Серця Ісуса – його найкраща споруда.

*У червні 1891 року було закладено наріжний камінь під майбутній храм. А вже через три роки, восени 1894-го, його освятили. Богослужіння тут правили трьома мовами: польською, українською та німецькою.

*З Еденбурга (Німеччина) привезли три дзвони. Найбільший, що важив 20 центнерів, називався "Серце Господа Ісуса".

*Загальна площа будівлі костелу становить понад 3100 кв.м. Довжина споруди – 52,9 м, ширина – 19,01 м., висота базиліки – 27,57 м, вежі – 58,39 м.

*Наприкінці 1950 років костел і монастир закрили. З території храму зникла славнозвісна "Пієта" – фігура Божої Матері з Ісусиком на руках. Її привезли сюди за румунської влади з Центральної площі, де вона стояла.

*У 1960 році, згідно з рішенням облвиконкому, приміщення костелу розпочали перебудовувати під обласний архів. Всередині будівлю роз¬ділили на три поверхи залізобетонними перекриттями. Між колонами зі скульптурними прикрасами спорудили цегляні стіни. Директорський кабінет обладнали у колишньому головному вівтарі.

*Знищили красиві нижні вітражі на вікнах. Розікрали церковне начиння. Зникли дзвони та унікальний годинник із вежі, який сповіщав час на всі чотири сторони світу. Орган, який вважали одним із кращих у Східній Європі, викинули на подвір’я. За переказами, один зі сторожів зробив із трубочок огорожу навколо своєї сільської садиби.

*У 2010 році архів вивезли, а костел передали церковній громаді. Голова парафіяльної ради Інна Келлер разом з настоятелем костелу отцем-єзуїтом Станіславом Смольчевскі роблять усе, що в їхніх силах. Уже вирівняли похилений хрест на 60-метровій висоті, пофарбували дах готичної вежі, розібрали перекриття.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram